Марка 14

1Через два дні була Пасха й Опрісноки, і первосвященники й книжники шукали, як би підступом схопити Його і вбити.

2Але казали: Тільки не в свято, щоб не було заворушення в народі.

3Коли Він був у Віфанії в домі Симона прокаженого і возлежав, прийшла жінка з алебастровою пляшечкою чистого нардового дорогоцінного мира і, розбивши пляшечку, вилила миро Йому на голову.

4Деякі обурювалися між собою й казали: Навіщо таке марнування мира?

5Його ж можна було продати більше ніж за триста динаріїв і гроші роздати бідним! І вони сварили її.

6Та Ісус сказав: Облиште її, чого ви турбуєте її? Вона добре діло зробила для Мене.

7Бо бідних ви завжди матимете з собою і, коли схочете, зможете зробити їм добро, а Мене не завжди матимете.

8Вона зробила, що могла: заздалегідь помазала Моє тіло для поховання.

9Істинно вам кажу: де тільки буде проповідане це Євангеліє в усьому світі, буде розказано на пам’ять про неї і те, що вона зробила.

10Іуда ж Іскаріот, один з Дванадцятьох, пішов до первосвященників, щоб видати Його їм.

11Вони, почувши про це, зраділи й пообіцяли дати йому грошей, і він шукав, як би при нагоді видати Його.

12У перший день Опрісноків, коли заколювали пасху, Його учні кажуть Йому: Де Ти хочеш, щоб ми пішли й приготували Тобі їсти пасху?

13І Він посилає двох Своїх учнів і каже їм: Ідіть у місто, і вас зустріне чоловік, який нестиме глек з водою. Підіть за ним

14і, куди він увійде, скажіть господарю дому: Учитель каже: Де кімната, у якій Мені їсти пасху зі Своїми учнями?

15І він покаже вам велику горницю, застелену й готову: там і приготуйте для нас.

16Його учні пішли, прийшли в місто і знайшли все так, як Він сказав їм, і приготували пасху.

17Коли настав вечір, Він прийшов з Дванадцятьма.

18І коли вони возлежали і їли, Ісус сказав: Істинно вам кажу: один з вас, що їсть зі Мною, зрадить Мене.

19Вони почали сумувати й казати Йому один за одним: Невже я? — і інший: Невже я?

20Він сказав їм у відповідь: Один з Дванадцятьох, що вмочає зі Мною в миску.

21Утім, Син Людський відійде, як написано про Нього, та горе тій людині, яка зрадить Сина Людського. Краще було б тій людині не родитися.

22І коли вони їли, Ісус узяв хліб, благословив, розламав, роздав їм і сказав: Беріть, їжте; це Моє тіло.

23І, взявши чашу, віддав подяку і подав їм, і всі з неї пили.

24І сказав їм: Це Моя кров Нового Завіту, яка проливається за багатьох.

25Істинно вам кажу, що не буду вже пити плоду виноградної лози до того дня, коли буду пити його новим у Царстві Божому.

26І, заспівавши гімн, вони пішли на Оливну гору.

27І Ісус каже їм: Усі ви спокуситеся через Мене в цю ніч, бо написано: Уражу пастуха — і розбіжаться вівці.

28Та після Мого воскресіння Я піду перед вами в Галілею.

29Петро сказав Йому: Навіть якщо всі спокусяться, то я — ні.

30Ісус каже йому: Істинно тобі кажу: сьогодні, в цю ніч, перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене.

31Та він ще більше запевняв: Якщо мені треба буде й померти з Тобою, я не зречуся Тебе. Те саме казали й усі інші.

32Приходять вони на місце під назвою Гефсиманія, і Він каже Своїм учням: Посидьте тут, поки Я помолюся.

33І, взявши з Собою Петра, Якова та Іоана, почав жахатись і терзатися.

34І каже їм: Моя душа сумує смертельно; побудьте тут і попильнуйте.

35І, пройшовши трохи вперед, упав на землю й молився, щоб, якщо можливо, цей час обминув Його.

36І казав: Авва, Отче! Тобі все можливо. Пронеси цю чашу повз Мене! Але не що Я хочу, а що Ти.

37Приходить Він і бачить, що вони сплять, і каже Петру: Симоне, ти спиш? Невже ти не міг попильнувати однієї години?

38Пильнуйте й моліться, щоб не впасти в спокусу; дух-то хоче, а плоть немічна.

39І знову відійшов і помолився, сказавши ті самі слова.

40Вернувшись, Він побачив, що вони знову сплять, бо в них обважніли очі, і вони не знали, що Йому відповісти.

41Приходить утретє й каже їм: Ви й далі спите і відпочиваєте? Досить! Прийшов час: ось Син Людський видається в руки грішників.

42Уставайте, ходімо; ось наблизився Мій зрадник.

43І відразу, ще Він говорив, прийшов Іуда, один із Дванадцятьох, і з ним багато народу з мечами й киями від первосвященників, книжників і старійшин.

44А Його зрадник дав їм знак, сказавши: Кого я поцілую, той і є Він; схопіть Його й пильно ведіть.

45І, прийшовши, відразу підійшов до Нього й сказав: Равві, Равві! — і поцілував Його.

46І вони наклали на Нього свої руки і схопили Його.

47А один із тих, що стояли поруч, витягнув меч, і вдарив раба первосвященника, і відтяв йому вухо.

48Тоді Ісус заговорив і сказав їм: Як на розбійника вийшли ви з мечами й киями, щоб узяти Мене.

49Щодня Я був з вами в Храмі й навчав, і ви не хапали Мене; але це сталось для того, щоб збулося Писання.

50Тоді всі залишили Його і втекли.

51За Ним ішов один юнак, загорнений у льняне покривало на голе тіло, і слуги схопили його.

52Та він, залишивши покривало, голим утік від них.

53А Ісуса повели до первосвященника, і в нього зібралися всі первосвященники, старійшини й книжники.

54Петро ж пішов за Ним здаля аж у палац первосвященника, і сидів там зі слугами, і грівся біля вогню.

55Первосвященники ж і весь Синедріон шукали проти Ісуса свідчення, щоб видати Його на смерть, та не знаходили.

56Бо хоча багато хто лжесвідчив проти Нього, їхні свідчення не сходились.

57Тоді встали деякі і лжесвідчили проти Нього, кажучи:

58Ми чули, як Він казав: Я зруйную цей рукотворний Храм і за три дні збудую інший, нерукотворний.

59Але й такі їхні свідчення не сходились.

60Тоді первосвященник став посередині й запитав Ісуса: Ти нічого не відповідаєш? Що це вони свідчать проти Тебе?

61Та Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник знову запитав Його і сказав Йому: Ти Христос, Син Благословенного?

62Ісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч Сили і йтиме з хмарами небесними.

63Тоді первосвященник роздер свій одяг і сказав: Навіщо нам ще свідки?

64Ви чули богохульство. Що ви думаєте? Вони ж усі присудили, що Він підлягає смерті.

65І деякі почали плювати на Нього, і закривати Йому обличчя, і бити Його кулаками, і казати Йому: Проречи. І слуги били Його по щоках.

66Коли Петро був унизу в дворі, прийшла одна із служниць первосвященника

67і, побачивши Петра, що грівся, і придивившись до нього, сказала: І ти був з Ісусом Назарянином.

68Та він зрікся, сказавши: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш. Він вийшов на передній двір, і тут заспівав півень.

69Служниця, побачивши його знову, почала казати тим, що стояли поруч: Він один з них.

70Та він знову зрікся. Трохи згодом ті, що стояли поруч, знову сказали Петру: Дійсно, ти один з них, бо ти галілеянин і твоя мова схожа.

71Та він почав присягатися й клястися: Я не знаю цього Чоловіка, про Якого ви говорите.

72І тут удруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які сказав йому Ісус: Перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене, — і кинувся геть і став плакати.

Currently Selected:

Марка 14: НУП

Highlight

Copy