Буття 2
2
1І були скінчені небо й земля, і все воїнство їхнє.
2І скінчив Бог дня сьомого працю Свою, яку Він чинив. І Він відпочив у дні сьомім від усієї праці Своєї, яку був чинив. 3І поблагословив Бог день сьомий, і його освятив, бо в нім відпочив Він від усієї праці Своєї, яку, чинячи, Бог був створив. 4Це ось походження неба й землі, коли створено їх, у дні, як Господь Бог создав небо та землю.
5І не було на землі жодної польової рослини, і жодна ярина польова не росла, бо на землю дощу Господь Бог не давав, і не було людини, щоб порати землю. 6І пара з землі підіймалась, і напувала всю землю. 7І створив Господь Бог людину з пороху земного. І дихання життя вдихнув у ніздрі її, і стала людина живою душею. 8І насадив Господь Бог рай ув Едені на сході, і там осадив людину, що її Він створив.
9І зростив Господь Бог із землі кожне дерево, принадне на вигляд і на їжу смачне, і дерево життя посеред раю, і дерево Пізнання добра і зла. 10І річка з Едену виходить, щоб поїти рай. І звідти розділюється і стає чотирма початками. 11Імення одному Пішон, оточує він усю землю Хавіла, де є золото. 12А золото тієї землі добре; там бделій і камінь онікс. 13Ім’я ж другої річки Ґіхон, вона оточує ввесь край Етіопії. 14А ім’я річки третьої Тигр, вона протікає на сході Ашшуру. А річка четверта вона Ефрат. 15І взяв Господь Бог людину, і в еденському раї вмістив був її, щоб порала його та його доглядала. 16І наказав Господь Бог Адамові, кажучи: Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти.
17Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш! 18І сказав Господь Бог: Не добре, щоб бути чоловіку самотнім. Створю йому поміч, подібну до нього.
19І вчинив Господь Бог із землі всю польову звірину, і все птаство небесне, і до Адама привів, щоб побачити, як він їх кликатиме. А все, як покличе Адам до них, до живої душі воно ймення йому. 20І назвав Адам імена всій худобі, і птаству небесному, і всій польовій звірині. Але Адамові помочі Він не знайшов, щоб подібна до нього була. 21І вчинив Господь Бог, що на Адама спав міцний сон, і заснув він. І Він узяв одне з ребер його, і тілом закрив його місце.
22І перетворив Господь Бог те ребро, що взяв із Адама, на жінку, і привів її до Адама. 23І промовив Адам: Оце тепер вона кість від костей моїх, і тіло від тіла мого. Вона чоловіковою буде зватися, бо взята вона з чоловіка. 24Покине тому чоловік свого батька та матір свою, та й пристане до жінки своєї, і стануть вони одним тілом. 25І були вони нагі обоє, Адам та жінка його, і вони не соромились.
British and Foreign Bible Society 1962