Вiд Луки 24
24
1А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
2та й застали, що камінь від гробу відвалений був. 3А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. 4І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з’явились при них. 5А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? 6Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. 7Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня. 8І згадали вони ті слова Його! 9А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. 10То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. 11Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. 12Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось... 13І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
14І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. 15І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. 16Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. 17І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? 18І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? 19І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. 20Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли... 21А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... 22А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: 23вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... 24І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... 25Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! 26Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? 27І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було. 28І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. 29А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. 30І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... 31Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... 32І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... 33І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, 34які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з’явився був Симонові. 35А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба. 36І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
37А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. 38Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? 39Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. 40І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. 41І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? 42Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. 43І, взявши, Він їв перед ними. 44І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане. 45Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. 46І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, 47і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. 48А ви свідки того. 49І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти. 50І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. 52А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. 53І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.
നിലവിൽ തിരഞ്ഞെടുത്തിരിക്കുന്നു:
Вiд Луки 24: UBIO
ഹൈലൈറ്റ് ചെയ്യുക
പങ്ക് വെക്കു
പകർത്തുക
നിങ്ങളുടെ എല്ലാ ഉപകരണങ്ങളിലും ഹൈലൈറ്റുകൾ സംരക്ഷിക്കാൻ ആഗ്രഹിക്കുന്നുണ്ടോ? സൈൻ അപ്പ് ചെയ്യുക അല്ലെങ്കിൽ സൈൻ ഇൻ ചെയ്യുക
British and Foreign Bible Society 1962
Вiд Луки 24
24
1А дня першого в тижні прийшли вони рано вранці до гробу, несучи наготовані пахощі,
2та й застали, що камінь від гробу відвалений був. 3А ввійшовши, вони не знайшли тіла Господа Ісуса. 4І сталось, як безрадні були вони в цім, ось два мужі в одежах блискучих з’явились при них. 5А коли налякались вони й посхиляли обличчя додолу, ті сказали до них: Чого ви шукаєте Живого між мертвими? 6Нема Його тут, бо воскрес! Пригадайте собі, як Він вам говорив, коли ще перебував в Галілеї. 7Він казав: Сину Людському треба бути виданому до рук грішних людей, і розп’ятому бути, і воскреснути третього дня. 8І згадали вони ті слова Його! 9А вернувшись від гробу, про все те сповістили Одинадцятьох та всіх інших. 10То були: Марія Магдалина, і Іванна, і Марія, мати Яковова, і інші з ними, і вони розповіли апостолам це. 11Та слова їхні здалися їм вигадкою, і не повірено їм. 12Петро ж устав та до гробу побіг, і, нахилившися, бачить лежать самі тільки покривала... І вернувсь він до себе, і дивувався, що сталось... 13І ото, двоє з них того ж дня йшли в село, на ім’я Еммаус, що від Єрусалиму лежало на стадій із шістдесят.
14І розмовляли вони між собою про все те, що сталося. 15І ото, як вони розмовляли, і розпитували один одного, підійшов Сам Ісус, і пішов разом із ними. 16Очі ж їхні були стримані, щоб Його не пізнали. 17І спитався Він їх: Що за речі такі, що про них між собою в дорозі міркуєте, і чого ви сумні? 18І озвався один, йому ймення Клеопа, та й промовив до Нього: Ти хіба тут у Єрусалимі єдиний захожий, що не знає, що сталося в нім цими днями? 19І спитався Він їх: Що таке? А вони розповіли Йому: Про Ісуса Назарянина, що Пророк був, могутній у ділі й у слові перед Богом і всім народом. 20Як первосвященики й наша старшина Його віддали на суд смертний, і Його розп’яли... 21А ми сподівались були, що Це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося... 22А дехто з наших жінок, що рано були коло гробу, нас здивували: 23вони тіла Його не знайшли, та й вернулися й оповідали, що бачили й з’явлення Анголів, які кажуть, що живий Він... 24І пішли дехто з наших до гробу, і знайшли так, як казали й жінки; та Його не побачили... 25Тоді Він сказав їм: О, безумні й запеклого серця, щоб повірити всьому, про що сповіщали Пророки! 26Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу? 27І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виясняв їм зо всього Писання, що про Нього було. 28І наблизились вони до села, куди йшли. А Він удавав, ніби хоче йти далі. 29А вони не пускали Його й намовляли: Зостанься з нами, бо вже вечоріє, і кінчається день. І Він увійшов, щоб із ними побути. 30І ото, коли сів Він із ними до столу, то взяв хліб, поблагословив, і, ламаючи, їм подавав... 31Тоді очі відкрилися їм, і пізнали Його. Але Він став для них невидимий... 32І говорили вони один одному: Чи не палало нам серце обом, коли промовляв Він до нас по дорозі, і коли виясняв нам Писання?... 33І зараз устали вони, і повернулись до Єрусалиму, і знайшли там у зборі Одинадцятьох, і тих, що з ними були, 34які розповідали, що Господь дійсно воскрес, і з’явився був Симонові. 35А вони розповіли, що сталось було на дорозі, і як пізнали Його в ламанні хліба. 36І, як вони говорили оце, Сам Ісус став між ними, і промовив до них: Мир вам!
37А вони налякалися та перестрашились, і думали, що бачать духа. 38Він же промовив до них: Чого ви стривожились? І пощо ті думки до сердець ваших входять? 39Погляньте на руки Мої та на ноги Мої, це ж Я Сам! Доторкніться до Мене й дізнайтесь, бо не має дух тіла й костей, а Я, бачите, маю. 40І, промовивши це, показав Він їм руки та ноги. 41І, як ще не йняли вони віри з радощів та дивувались, Він сказав їм: Чи не маєте тут чогось їсти? 42Вони ж подали Йому кусника риби печеної та стільника медового. 43І, взявши, Він їв перед ними. 44І промовив до них: Це слова, що казав Я до вас, коли був іще з вами: Потрібно, щоб виконалось усе, що про Мене в Законі Мойсеєвім, та в Пророків, і в Псалмах написане. 45Тоді розум розкрив їм, щоб вони розуміли Писання. 46І сказав Він до них: Так написано є, і так потрібно було постраждати Христові, і воскреснути з мертвих дня третього, 47і щоб у Ймення Його проповідувалось покаяння, і прощення гріхів між народів усіх, від Єрусалиму почавши. 48А ви свідки того. 49І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти. 50І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх.
51І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. 52А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. 53І постійно вони перебували в храмі, переславляючи й хвалячи Бога. Амінь.
നിലവിൽ തിരഞ്ഞെടുത്തിരിക്കുന്നു:
:
ഹൈലൈറ്റ് ചെയ്യുക
പങ്ക് വെക്കു
പകർത്തുക
നിങ്ങളുടെ എല്ലാ ഉപകരണങ്ങളിലും ഹൈലൈറ്റുകൾ സംരക്ഷിക്കാൻ ആഗ്രഹിക്കുന്നുണ്ടോ? സൈൻ അപ്പ് ചെയ്യുക അല്ലെങ്കിൽ സൈൻ ഇൻ ചെയ്യുക
British and Foreign Bible Society 1962