І встало все їхнє зборище і повело Його до Пілата.
I почали звинувачувати Його, кажучи: Ми виявили, що Він зводить народ і забороняє платити податки кесарю, називаючи Себе Христом-Царем.
Пілат запитав Його: Ти Цар іудейський? Він сказав йому у відповідь: Ти сам кажеш.
Пілат сказав первосвященникам і народу: Я не знаходжу ніякої вини в цьому чоловікові.
Та вони ще дужче стали казати: Він підбурює народ, навчаючи по всій Iудеї, почавши з Галілеї і до цього місця.
Пілат, почувши про Галілею, запитав, чи цей чоловік галілеянин.
I, дізнавшись, що Він з володінь Iрода, відіслав Його до Iрода, який у ті дні теж був у Єрусалимі.
Iрод, побачивши Iсуса, дуже зрадів, бо давно хотів побачити Його, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього якесь чудо.
I ставив Йому багато питань, та Він нічого не відповідав йому.
Первосвященники ж і книжники стояли і несамовито звинувачували Його.
А Iрод зі своїми воїнами, зневаживши Його й насміявшись над Ним, одягнув Його в розкішний одяг і послав Його назад до Пілата.
I стали в той день Пілат і Iрод друзями між собою, бо раніше були у ворожнечі один з одним.
Пілат же, скликавши первосвященників, начальників і народ,
сказав їм: Ви привели до мене цього чоловіка як такого, що зводить народ. I ось я, допитавши Його перед вами, не знайшов у цьому чоловікові ніякої вини з того, у чому ви звинувачуєте Його.
Так само й Iрод, бо я посилав вас до нього, і ось нічого, вартого смерті, не зроблено Ним.
Тож покараю Його і звільню
(а йому необхідно було на свято звільняти їм одного в’язня).
Та вони закричали всі разом: Геть Його, а звільни нам Варавву!
(який за повстання і вбивство, скоєні в місті, був посаджений у в’язницю).
Пілат же, бажаючи звільнити Iсуса, знову заговорив до них.
Та вони кричали: Розіпни, розіпни Його!
Він утретє сказав їм: Яке ж зло Він зробив? Я не знайшов у Ньому нічого, вартого смерті. Тож покараю Його і звільню.
Та вони наполегливо продовжували вимагати гучними голосами розіп’ясти Його, і крики їх і первосвященників перемогли.
I Пілат присудив, щоб було за їхнім проханням:
звільнив їм посадженого у в’язницю за повстання і вбивство, якого вони просили, а Iсуса видав у їхню волю.
I коли Його повели, то затримали одного Симона кірінеянина, що йшов із села, і поклали на нього хрест, щоб він ніс за Iсусом.
За Ним ішло дуже багато народу й жінок, які голосили й ридали за Ним.
Iсус, повернувшись до них, сказав: Дочки єрусалимські, не плачте за Мною, а плачте за собою і за своїми дітьми.
Бо ось настають дні, у які скажуть: Блаженні безплідні, і утроби, що не народжували, і груди, що не годували.
Тоді почнуть казати горам: Упадіть на нас! — і пагорбам: Покрийте нас!
Бо якщо з зеленим деревом таке роблять, то що буде з сухим?
Вели з Ним на смерть і двох інших, злочинців.
I коли прийшли на місце, яке називається Череп, там розіп’яли Його і злочинців: одного праворуч, а іншого ліворуч.
Iсус же сказав: Отче, прости їм, бо вони не знають, що роблять! Вони ж ділили Його одяг, кидаючи жереб.
А народ стояв і дивився. Насміхалися з ним і начальники, кажучи: Iнших спасав, хай спасе Себе, якщо Він Христос, обранець Божий!
Насміхались над Ним і воїни, підходячи й підносячи Йому винний оцет
і кажучи: Якщо Ти Цар іудейський, спаси Себе!
Був і напис, написаний над Ним грецькими, латинськими і єврейськими літерами: Це — Цар іудейський.
Один з повішених злочинців лихословив Його, кажучи: Якщо Ти Христос, спаси Себе і нас!
А інший, обізвавшись, докоряв йому, кажучи: Невже ти не боїшся Бога, коли й сам на таке ж засуджений?
I ми засуджені справедливо, бо отримали варте того, що зробили, а Він нічого поганого не зробив.
I сказав Iсусу: Згадай мене, Господи, коли прийдеш у Своє Царство.
Iсус сказав йому: Iстинно тобі кажу: сьогодні ти будеш зі Мною в раю.
Було ж близько шостої години, і настала темрява по всій землі і тривала до дев’ятої години.
I сонце затьмарилось, і завіса Храму розірвалась посередині.
А Iсус, скрикнувши гучним голосом, сказав: Отче, у Твої руки віддаю Свій дух! I, сказавши це, випустив дух.
Сотник, побачивши, що сталося, прославив Бога, кажучи: Дійсно Цей Чоловік був праведник!
I весь народ, що зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
Усі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним із Галілеї, стояли вдалині і дивилися на це.
I ось прийшов чоловік на ім’я Йосип, член Ради, чоловік добрий і праведний
(він не був згодний з їхнім рішенням і дією), з іудейського міста Аримафеї, який і сам чекав Царства Божого.
Він прийшов до Пілата і попросив тіло Iсуса.
I, знявши його, обгорнув його льняним полотном і поклав його в гробниці, висіченій у скелі, де ще нікого не клали.
Був день приготування, і наставала субота.
Слідом пішли й жінки, які прийшли були з Ним із Галілеї, і побачили гробницю і як поклали Його тіло.
Повернувшись, вони приготували пахощі й миро і в суботу за заповіддю спочивали.

Сонсох Луки 23