Матвія 14
14
1У той час тетрарх Ірод почув чутку про Ісуса
2і сказав своїм слугам: Це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому в ньому діють чудодійні сили.
3Бо Ірод, схопивши Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, дружину свого брата Филипа.
4Бо Іоан казав йому: Не можна тобі мати її.
5І хотів убити його, та побоявся народу, бо його вважали пророком.
6А в день народження Ірода дочка Іродіади станцювала перед гостями і догодила Іроду.
7Тому він з клятвою пообіцяв їй дати все, що тільки попросить.
8Вона ж за намовою своєї матері сказала: Дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9Цар засмутився, та ради клятви й тих, що возлежали з ним, наказав дати їй.
10І, пославши, відтяв Іоану голову у в’язниці,
11і принесли його голову на блюді і дали дівчині, а та віднесла своїй матері.
12Його ж учні, прийшовши, узяли тіло і поховали його, і пішли й розповіли про це Ісусу.
13Почувши про це, Ісус відплив звідти човном у пустельне місце один, а люди, почувши про це, пішли за Ним із міст берегом.
14Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, і зжалився над ними, і зцілив їхніх хворих.
15А коли настав вечір, до Нього підійшли Його учні і кажуть: Місце тут пустельне, а час уже пізній. Відпусти людей, хай підуть у села і куплять собі їжі.
16Та Ісус сказав їм: Не треба їм іти; ви дайте їм їсти.
17Вони кажуть Йому: У нас тут тільки п’ять хлібин і дві рибини.
18Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19І, наказавши народу возлягти на траву, узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив і, розламавши, роздав хлібини учням, а учні — народу.
20І всі їли, і наїлися, і ще набрали дванадцять повних кошиків шматків, що залишилися.
21А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей.
22І відразу Ісус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпускатиме народ.
23Відпустивши народ, Він зійшов на гору один помолитись; коли ж настав вечір, Він був там один.
24А човен був уже на середині моря, і його кидало хвилями, бо дув зустрічний вітер.
25О четвертій сторожі ночі Ісус пішов до них, ідучи по морю.
26Учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і сказали: Це привид! — і від страху закричали.
27Та Ісус відразу заговорив з ними і сказав: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь!
28Петро сказав Йому у відповідь: Господи, якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.
29Він сказав: Іди, — і Петро, вийшовши з човна, пішов по воді, ідучи до Ісуса.
30Та, побачивши сильний вітер, злякався і, почавши тонути, закричав: Господи, врятуй мене!
31Ісус відразу простягнув руку, підхопив його і каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?
32І коли вони сіли в човен, вітер ущух.
33А ті, що були в човні, підійшли, поклонились Йому і сказали: Воістину Ти Син Божий.
34Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську.
35Мешканці того місця впізнали Його, і послали по всій тій околиці, і привели до Нього всіх хворих;
36і благали Його, щоб ті лише доторкнулися до краю Його одягу; і всі, хто доторкнувся, — одужали.
Markert nå:
Матвія 14: НУП
Marker
Del
Kopier
Vil du ha høydepunktene lagret på alle enhetene dine? Registrer deg eller logg på
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
Матвія 14
14
1У той час тетрарх Ірод почув чутку про Ісуса
2і сказав своїм слугам: Це Іоан Хреститель; він воскрес із мертвих, і тому в ньому діють чудодійні сили.
3Бо Ірод, схопивши Іоана, зв’язав його і посадив у в’язницю через Іродіаду, дружину свого брата Филипа.
4Бо Іоан казав йому: Не можна тобі мати її.
5І хотів убити його, та побоявся народу, бо його вважали пророком.
6А в день народження Ірода дочка Іродіади станцювала перед гостями і догодила Іроду.
7Тому він з клятвою пообіцяв їй дати все, що тільки попросить.
8Вона ж за намовою своєї матері сказала: Дай мені тут на блюді голову Іоана Хрестителя.
9Цар засмутився, та ради клятви й тих, що возлежали з ним, наказав дати їй.
10І, пославши, відтяв Іоану голову у в’язниці,
11і принесли його голову на блюді і дали дівчині, а та віднесла своїй матері.
12Його ж учні, прийшовши, узяли тіло і поховали його, і пішли й розповіли про це Ісусу.
13Почувши про це, Ісус відплив звідти човном у пустельне місце один, а люди, почувши про це, пішли за Ним із міст берегом.
14Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, і зжалився над ними, і зцілив їхніх хворих.
15А коли настав вечір, до Нього підійшли Його учні і кажуть: Місце тут пустельне, а час уже пізній. Відпусти людей, хай підуть у села і куплять собі їжі.
16Та Ісус сказав їм: Не треба їм іти; ви дайте їм їсти.
17Вони кажуть Йому: У нас тут тільки п’ять хлібин і дві рибини.
18Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
19І, наказавши народу возлягти на траву, узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив і, розламавши, роздав хлібини учням, а учні — народу.
20І всі їли, і наїлися, і ще набрали дванадцять повних кошиків шматків, що залишилися.
21А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей.
22І відразу Ісус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпускатиме народ.
23Відпустивши народ, Він зійшов на гору один помолитись; коли ж настав вечір, Він був там один.
24А човен був уже на середині моря, і його кидало хвилями, бо дув зустрічний вітер.
25О четвертій сторожі ночі Ісус пішов до них, ідучи по морю.
26Учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і сказали: Це привид! — і від страху закричали.
27Та Ісус відразу заговорив з ними і сказав: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь!
28Петро сказав Йому у відповідь: Господи, якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.
29Він сказав: Іди, — і Петро, вийшовши з човна, пішов по воді, ідучи до Ісуса.
30Та, побачивши сильний вітер, злякався і, почавши тонути, закричав: Господи, врятуй мене!
31Ісус відразу простягнув руку, підхопив його і каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?
32І коли вони сіли в човен, вітер ущух.
33А ті, що були в човні, підійшли, поклонились Йому і сказали: Воістину Ти Син Божий.
34Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську.
35Мешканці того місця впізнали Його, і послали по всій тій околиці, і привели до Нього всіх хворих;
36і благали Його, щоб ті лише доторкнулися до краю Його одягу; і всі, хто доторкнувся, — одужали.
Markert nå:
:
Marker
Del
Kopier
Vil du ha høydepunktene lagret på alle enhetene dine? Registrer deg eller logg på
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко