Матвія 15
15
1Тоді прийшли до Ісуса книжники й фарисеї з Єрусалима і кажуть:
2Чому Твої учні порушують передання предків? Бо не миють своїх рук, коли їдять хліб.
3Він же сказав їм у відповідь: А чому ви порушуєте заповідь Божу своїм переданням?
4Бо Бог заповів: «Шануй свого батька і матір», — і: «Хто злословить батька чи матір, того слід покарати смертю», —
5а ви кажете: Хто скаже батьку чи матері: Дар Богу те, чим ти від мене скористався б, —
6той може не шанувати свого батька чи свою матір. Так ви скасували заповідь Божу своїм переданням.
7Лицеміри! Добре прорік про вас Ісая, кажучи:
8Цей народ наближається до Мене своїм язиком і шанує Мене вустами, та його серце далеке від Мене.
9Та даремно шанує Мене, навчаючи вченням — людським заповідям.
10І, підізвавши народ, сказав йому: Слухайте і розумійте.
11Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але що виходить з уст, те оскверняє людину.
12Тоді підійшли Його учні і сказали Йому: Ти знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?
13Він же сказав у відповідь: Усяка рослина, яку посадив не Мій Небесний Отець, буде викорінена.
14Облиште їх: вони сліпі поводирі сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва упадуть у яму.
15Петро сказав Йому у відповідь: Поясни нам цю притчу.
16Ісус сказав: І ви досі нетямущі?
17Ви ще не розумієте, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить у вбиральню?
18А що виходить з уст, виходить із серця, і воно оскверняє людину.
19Бо з серця виходять злі думки, вбивства, перелюби, блуд, крадіжки, лжесвідчення, лихослів’я —
20це вони оскверняють людину, а їсти немитими руками не оскверняє людину.
21Пішовши звідти, Ісус вирушив в околиці Тира й Сидона.
22І ось хананейська жінка, вийшовши з тих місць, стала кричати до Нього: Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Моя дочка тяжко біснується!
23Та Він не відповів їй ні слова. Його учні підійшли й стали просити Його: Відішли її, а то вона кричить за нами.
24Він же сказав у відповідь: Я посланий тільки до загублених овець дому Ізраїля.
25Вона ж підійшла і, поклоняючись Йому, сказала: Господи, допоможи мені!
26Та Він сказав у відповідь: Недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам.
27Вона ж сказала: Так, Господи, але ж і собаки їдять крихти, що падають зі столу їхніх господарів.
28Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О, жінко, велика твоя віра: хай буде тобі, як ти хочеш! І її дочка в ту ж мить одужала.
29Пішовши звідти, Ісус прийшов до Галілейського моря і, зійшовши на гору, сів там.
30І прийшло до Нього багато народу разом з кульгавими, сліпими, німими, каліками та багатьма іншими, і поклали їх до Ісусових ніг, і Він зцілив їх,
31так що народ дивувався, бачачи, як німі говорять, каліки одужують, кульгаві ходять і сліпі бачать, — і прославляв Бога Ізраїля.
32Ісус же, підізвавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вони вже три дні знаходяться зі Мною і їм нíчого їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
33Його учні кажуть Йому: Звідки ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34Ісус каже їм: Скільки хлібин у вас є? Вони сказали: Сім, і кілька рибин.
35Тоді Він наказав народу возлягти на землю,
36і, взявши сім хлібин і рибини і віддавши подяку, розламав їх, і роздав Своїм учням, а учні — народу.
37І всі їли, і наїлися, і ще набрали сім повних кошиків шматків, що залишилися.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей.
39Відпустивши народ, Він сів у човен і приплив в околиці Магдали.
Markert nå:
Матвія 15: НУП
Marker
Del
Kopier
Vil du ha høydepunktene lagret på alle enhetene dine? Registrer deg eller logg på
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко
Матвія 15
15
1Тоді прийшли до Ісуса книжники й фарисеї з Єрусалима і кажуть:
2Чому Твої учні порушують передання предків? Бо не миють своїх рук, коли їдять хліб.
3Він же сказав їм у відповідь: А чому ви порушуєте заповідь Божу своїм переданням?
4Бо Бог заповів: «Шануй свого батька і матір», — і: «Хто злословить батька чи матір, того слід покарати смертю», —
5а ви кажете: Хто скаже батьку чи матері: Дар Богу те, чим ти від мене скористався б, —
6той може не шанувати свого батька чи свою матір. Так ви скасували заповідь Божу своїм переданням.
7Лицеміри! Добре прорік про вас Ісая, кажучи:
8Цей народ наближається до Мене своїм язиком і шанує Мене вустами, та його серце далеке від Мене.
9Та даремно шанує Мене, навчаючи вченням — людським заповідям.
10І, підізвавши народ, сказав йому: Слухайте і розумійте.
11Не те, що входить в уста, оскверняє людину, але що виходить з уст, те оскверняє людину.
12Тоді підійшли Його учні і сказали Йому: Ти знаєш, що фарисеї, почувши ці слова, спокусилися?
13Він же сказав у відповідь: Усяка рослина, яку посадив не Мій Небесний Отець, буде викорінена.
14Облиште їх: вони сліпі поводирі сліпих; а якщо сліпий веде сліпого, то обидва упадуть у яму.
15Петро сказав Йому у відповідь: Поясни нам цю притчу.
16Ісус сказав: І ви досі нетямущі?
17Ви ще не розумієте, що все, що входить в уста, іде в шлунок і виходить у вбиральню?
18А що виходить з уст, виходить із серця, і воно оскверняє людину.
19Бо з серця виходять злі думки, вбивства, перелюби, блуд, крадіжки, лжесвідчення, лихослів’я —
20це вони оскверняють людину, а їсти немитими руками не оскверняє людину.
21Пішовши звідти, Ісус вирушив в околиці Тира й Сидона.
22І ось хананейська жінка, вийшовши з тих місць, стала кричати до Нього: Змилуйся наді мною, Господи, Сину Давидів! Моя дочка тяжко біснується!
23Та Він не відповів їй ні слова. Його учні підійшли й стали просити Його: Відішли її, а то вона кричить за нами.
24Він же сказав у відповідь: Я посланий тільки до загублених овець дому Ізраїля.
25Вона ж підійшла і, поклоняючись Йому, сказала: Господи, допоможи мені!
26Та Він сказав у відповідь: Недобре взяти хліб у дітей і кинути собакам.
27Вона ж сказала: Так, Господи, але ж і собаки їдять крихти, що падають зі столу їхніх господарів.
28Тоді Ісус сказав їй у відповідь: О, жінко, велика твоя віра: хай буде тобі, як ти хочеш! І її дочка в ту ж мить одужала.
29Пішовши звідти, Ісус прийшов до Галілейського моря і, зійшовши на гору, сів там.
30І прийшло до Нього багато народу разом з кульгавими, сліпими, німими, каліками та багатьма іншими, і поклали їх до Ісусових ніг, і Він зцілив їх,
31так що народ дивувався, бачачи, як німі говорять, каліки одужують, кульгаві ходять і сліпі бачать, — і прославляв Бога Ізраїля.
32Ісус же, підізвавши Своїх учнів, сказав: Жаль Мені цих людей, бо вони вже три дні знаходяться зі Мною і їм нíчого їсти, а відпустити їх голодними не хочу, щоб вони не ослабли в дорозі.
33Його учні кажуть Йому: Звідки ж нам у пустелі взяти стільки хліба, щоб нагодувати стільки народу?
34Ісус каже їм: Скільки хлібин у вас є? Вони сказали: Сім, і кілька рибин.
35Тоді Він наказав народу возлягти на землю,
36і, взявши сім хлібин і рибини і віддавши подяку, розламав їх, і роздав Своїм учням, а учні — народу.
37І всі їли, і наїлися, і ще набрали сім повних кошиків шматків, що залишилися.
38А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіків, крім жінок і дітей.
39Відпустивши народ, Він сів у човен і приплив в околиці Магдали.
Markert nå:
:
Marker
Del
Kopier
Vil du ha høydepunktene lagret på alle enhetene dine? Registrer deg eller logg på
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко