Популярні біблійні вірші з 1 Книга Царів 19

Поділитись

Після землетрусу спалахнув вогонь, але Господь був не у вогні. А після вогню прошелестів ніжний шепіт.

а сам тим часом пішов на день блукати пустелею. Він підійшов до ракити, сів під нею і молився, щоб умерти. «Годі з мене, Господи, — сказав він. — Візьми моє життя. Я не кращий від своїх пращурів».

Господь сказав: «Іди й стань на горі перед Господом, оскільки Господь тут скоро проходитиме». Тоді великий вітер розбив гори й струсив скелі перед Господом, але Господь був не у вітру. Після вітру був землетрус, але Господь був не в землетрусі.

Коли Ілля почув його, він натягнув плащ на обличчя, пішов і став біля входу в печеру. Тоді голос сказав йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»

Там він зайшов у печеру і перебув ніч. І слово Господнє було йому: «Що ти тут робиш, Іллє?»

Він підвівся, поїв і попив. Зміцнів від тієї їжі. Він подорожував сорок днів і сорок ночей, доки не дістався до Хореву, гори Божої.

Потім він ліг під деревом і заснув. Аж Ангел торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж».

Ангел Господній повернувся вдруге, торкнувся його і сказав: «Вставай і поїж, інакше не будеш достатньо сил для далекої мандрівки».

Він відповів: «Я дуже потерпів за Господа Бога Всемогутнього. Ізраїльтяни відмовилися від Твого Заповіту, зламали Твої вівтарі й віддали мечу Твоїх пророків. Я єдиний, хто залишився, і тепер вони хочуть убити й мене».

Він озирнувся й над головою побачив буханку хліба, спечену на вугіллі і жбан води. Він поїв і попив, а потім ліг знову.

Тож Єзевел послала посланця до Іллі сказати: «Нехай я матиму справу з богами, нехай мене покарають вони, якщо завтра до цього часу я не зроблю твоє життя таким же, як у когось із них».

Але Я дозволю вціліти семи тисячам чоловік в Ізраїлі — всім тим, чиї коліна не схилялися перед Ваалом, і чиї вуста не цілували його».

Тож Ілля пішов звідти і знайшов Елішу, сина Шафата. Він орав дванадцятьма упряжками волів, і сам вів дванадцяту пару. Ілля підійшов до нього й огорнув його своїм плащем.

Тож Еліша залишив його й повернувся. Він узяв пару своїх волів і зарізав їх. Він спалив знаряддя для оранки й приготував м’ясо, і роздав його людям, і вони з’їли. Потім він вирішив іти за Іллєю і став його помічником.

Еліша тоді залишив своїх биків і подався за Іллєю. «Дозволь мені поцілувати мого батька й мою матір на прощання, — сказав він, — а тоді я піду з тобою». «Повертайся, — відповів Ілля. — Що я можу тобі зробити? Як я зможу тебе зупинити?»