Кажу як мудрим: судіть самі про те, що я говорю.
Чаша благословення, яку благословляємо, — хіба не є вона спільністю в Христовій крові? Хліб, який ломимо, — хіба не є він спільністю в Христовому тілі?
Оскільки є один хліб, то ми, численні, становимо одне тіло, бо всі ми причащаємося одним хлібом.
Погляньте на Ізраїля за тілом: хіба ті, котрі їдять жертви, не є спільниками жертовника?
То що ж я кажу? Що жертва ідолам є чимось чи ідол є чимось?
Ні, але те, що жертвують [язичники], — демонам жертвують, а не Богові. Я ж не хочу, щоб ви були спільниками демонів.
Не можете пити з Господньої чаші та з чаші демонської; не можете бути спільниками Господнього столу і столу демонського.
Чи будемо викликати ревнощі в Господа? Невже ми сильніші за Нього?
Усе [мені] можна, але не все на користь. Усе [мені] можна, але не все будує.
Хай ніхто не шукає свого власного, але [кожний] те, що для ближнього.
Їжте все, що продають на ринку, без жодного докору сумління,
адже Господня земля і все, що на ній!
Коли хто з невірних запросить вас, і захочете піти, їжте все, що вам запропонують, без жодного докору сумління.
Та якщо хтось вам скаже: Це з принесеного в жертву ідолам, — не їжте заради того, хто сказав, та через сумління. [Адже Господня земля і все, що на ній].
Маю на увазі не своє сумління, але іншого. Однак, чому моя свобода має визначатися сумлінням іншого?
Коли я дякую за їжу, то чому мені дорікають за те, за що я дякую?
Отже, коли ви їсте, коли п’єте чи щось інше робите, усе робіть на славу Божу.
Не вводьте в спокусу юдеїв, греків і Божу Церкву,
як і я в усьому всім догоджаю, не шукаючи своєї користі, але користі багатьох, щоб вони спаслися.