Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник,
а хто входить дверима, той пастир овець.
Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх.
Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос;
за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу!
Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець.
Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх.
Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько.
Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали.
Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець.
Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець];
[наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає.
Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене;
як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець.
Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир.
Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її.
Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.