Вiд Iвана 10:1-18
Вiд Iвана 10:1-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ісус сказав: «Істинно кажу вам: хто заходить до овечого загону не через хвіртку, той злодій і грабіжник, бо він хоче покрасти овець. Хто ж йде через браму, той вівчар своєї отари. Сторож відчиняє йому ворота, а вівці слухаються його голосу. Він кличе кожну свою вівцю по імені і виводить їх із загону. Коли ж виведе, то йде попереду, а вівці йдуть слідом, бо знають його голос. Та ніколи вони не підуть за незнайомцем, швидше повтікають від нього, не знаючи його голосу». Ісус розповів їм цю притчу, та ніхто не зрозумів, що Він казав. І знову Ісус мовив: «Істинно кажу вам: Я і є ті ворота для овець. Всі ж, хто приходив до Мене — то злодії і грабіжники. Але вівці їх не слухалися. Я і є ті ворота, і якщо хтось увійде через Мене, то матиме спасіння. Він увійде і вийде, знайшовши те, що йому потрібно. Злодій приходить, щоб грабувати, вбивати й руйнувати. Я ж прийшов, щоб люди мали життя і мали його вдосталь. Я — добрий пастух. А добрий пастух і життя віддасть за овець. Наймит — то не пастух, і вівці не належать йому. Побачивши вовка, він кидає овець і тікає геть. Вовк нападає на отару, й вівці кидаються врозтіч. Наймит тікає, бо його просто найняли, і йому однаково, що станеться з вівцями. Я — добрий пастух. Я знаю своїх овець, і вони знають Мене. Так само, як Отець знає Мене, а Я знаю Отця Свого, і життя Своє Я віддам за овець. Я маю ще й інших овець, що не з цієї отари. І Я маю привести їх сюди, щоб вони чули голос Мій і стали єдиною отарою з одним пастухом. Через те Отець і любить Мене, що Я віддаю життя Своє, щоб потім здобути його знову. Ніхто не забирає його в Мене, Я Сам віддаю його з власної волі. Я маю владу віддати життя й одержати його знову, бо маю заповідь таку від Отця Свого».
Вiд Iвана 10:1-18 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Істинно, істинно вам кажу: хто входить в овечу кошару не через двері, а перелазить деінде, той злодій і розбійник; а хто входить через двері, той пастух вівцям. Йому придверник відчиняє, і вівці слухають його голос, і він кличе своїх овець по імені і виводить їх. І коли виведе своїх овець, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. За чужим же не підуть, а будуть тікати від нього, бо не знають голосу чужих. Таку притчу розказав їм Ісус, та вони не зрозуміли, про що це Він казав їм. Тоді Ісус знову сказав їм: Істинно, істинно вам кажу: Я — двері вівцям. Усі, що приходили переді Мною, є злодії й розбійники, та вівці не послухали їх. Я — двері: хто ввійде через Мене, той спасеться; і ввійде, і вийде, і знайде пасовисько. Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, убити й погубити. Я прийшов для того, щоб мали життя, і мали з надлишком. Я — добрий Пастир; добрий Пастир кладе своє життя за овець. А наймит, який не є пастухом і якому вівці не свої, бачить, що йде вовк, залишає овець і тікає, і вовк хапає овець і розганяє їх. А наймит тікає, бо він наймит і не дбає про овець. Я — добрий Пастир, і Я знаю Своїх, і Мої знають Мене. Як Отець знає Мене, так і Я знаю Отця; і Я кладу Своє життя за овець. Є в Мене й інші вівці, які не з цієї кошари, і їх Мені треба привести; і вони почують Мій голос, і буде одна отара і один Пастир. Тому любить Мене Отець, що Я кладу Своє життя, щоб узяти його назад. Ніхто не забирає його в Мене, а Я Сам від Себе кладу його. Маю владу покласти його і маю владу взяти його назад. Таку заповідь Я отримав від Свого Отця.
Вiд Iвана 10:1-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Поправді, поправді кажу вам: Хто не входить дверима в кошару, але перелазить деінде, той злодій і розбійник. А хто входить дверима, той вівцям пастух. Воротар відчиняє йому, і його голосу слухають вівці; і свої вівці він кличе по йменню, і випроваджує їх. А як вижене всі свої вівці, він іде перед ними, і вівці слідом за ним ідуть, бо знають голос його. За чужим же не підуть вони, а будуть утікати від нього, бо не знають вони чужого голосу. Оцю притчу повів їм Ісус, але не зрозуміли вони, про що їм говорив. І знову промовив Ісус: Поправді, поправді кажу вам, що Я двері вівцям. Усі, скільки їх перше Мене приходило, то злодії й розбійники, але вівці не слухали їх. Я двері: коли через Мене хто ввійде, спасеться, і той ввійде та вийде, і пасовисько знайде. Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали. Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця.
Вiд Iвана 10:1-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої кошари дверима, але перелазить в іншому місці, той злодій і розбійник, а хто входить дверима, той пастир овець. Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; за чужим же вони не підуть, а втікатимуть від нього, бо не знають чужого голосу! Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм. Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. Усі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. Я — двері! Якщо хто Мною ввійде, то буде спасенний; він увійде і вийде, і знайде пасовисько. Злодій приходить тільки для того, щоб украсти, вбити і погубити. Я ж прийшов, щоб ви мали життя і щоб над міру мали. Я — Пастир добрий! Пастир добрий кладе Свою душу за овець. Наймит же і той, хто не є пастирем, якому вівці не належать, коли бачить наближення вовка, кидає овець і втікає, а вовк хапає і розполохує [овець]; [наймит утікає], адже він — наймит і про овець не дбає. Я — Пастир добрий. І Я знаю Своїх, і Мої знають Мене; як знає Мене Отець, так і Я знаю Отця, і кладу Свою душу за овець. Я маю й інших овець, які не з цієї кошари, тож Мені треба і їх привести; вони почують Мій голос, і буде одна отара й один Пастир. Саме тому любить Мене Отець, що Я кладу Свою душу, аби знову прийняти її. Ніхто не бере її від Мене, але Я Сам віддаю її. Владу маю її віддати, і владу маю знову її прийняти; цю заповідь Я одержав від Мого Отця.
Вiд Iвана 10:1-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих. Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм. Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям. Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї. Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу. Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали. Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї. Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.