Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих. Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм. Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям. Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї. Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу. Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали. Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї. Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.
Біблія
Біблія для діточок
