Слухайте іншу притчу. Був чоловік-господар, який насадив виноградник, обгородив його огорожею, викопав у ньому виноградну давильню, збудував башту, найняв робітників і відійшов.
Коли ж достигли плоди, послав він своїх рабів до робітників, щоб узяти свою частку врожаю.
Та робітники, схопивши його рабів, кого побили, кого вбили, кого закидали камінням.
Тоді він послав інших рабів, більше, ніж перед тим, але й з ними вчинили так само.
Нарешті послав до них свого сина, кажучи: Посоромляться мого сина.
Робітники ж, побачивши сина, заговорили між собою: Це спадкоємець; ходімо, вб’ємо його і одержимо його спадщину.
І схопивши його, викинули геть із виноградника і вбили.
Тож коли прийде господар виноградника, то що він зробить тим робітникам?
Кажуть йому: Злих люто вигубить, а виноградник передасть іншим робітникам, які будуть вчасно віддавати його частку.
Каже їм Ісус: Хіба ви не читали ніколи в Писаннях: Камінь, який будівничі відкинули як непридатний, саме він став наріжним. Від Господа це сталося, і це дивовижне в очах наших?
Тому й кажу це вам, що буде забране від вас Царство Боже і дане народові, який буде приносити його плоди.
І хто впаде на цей камінь, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
Почувши його притчі, первосвященики та фарисеї зрозуміли, що Він говорить про них,
і намагалися Його схопити, та побоялися людей, котрі вважали Його за пророка.