У відповідь Ісус знову заговорив до них у притчах, кажучи:
Схоже Царство Небесне на одного чоловіка — царя, який справив весілля своєму синові.
Він послав своїх рабів покликати запрошених на весілля, але ті не захотіли прийти.
Тоді знову послав інших рабів, кажучи: Скажіть запрошеним: Ось, я приготував мій бенкет; моїх волів і годовану худобу зарізано, і все готове; приходьте на весілля!
А вони, знехтувавши, відійшли: один — на своє поле, другий — на свій торг;
інші ж, схопивши його рабів, познущалися над ними й повбивали.
Цар розгнівався, послав своє військо, вигубив убивць і спалив їхнє місто.
Тоді каже своїм рабам: Оскільки весілля готове, а запрошені виявилися недостойними,
то йдіть на роздоріжжя і кого тільки зустрінете, кличте на весілля.
Вийшовши на дороги, ті раби зібрали всіх, кого знайшли, — і злих, і добрих; і наповнилася весільна світлиця гістьми.
Цар прийшов подивитися на тих, які зібралися, і побачив чоловіка, не вбраного у весільний одяг,
і каже йому: Друже, як ти ввійшов сюди без весільного одягу? Той же мовчав.
Тоді сказав цар слугам: Зв’яжіть йому ноги й руки та викиньте в зовнішню темряву: там буде плач і скрегіт зубів.
Адже багато запрошених, та мало вибраних!