Марка 4:21-41

Марка 4:21-41 УТТ

І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику? Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося. Якщо хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає! І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам. Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього! І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає. Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива! І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його? Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі, та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні. І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти; без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював. А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік. Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо? Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри? А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?