Вiд Марка 4:21-41
Вiд Марка 4:21-41 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І сказав їм Ісус: «Звичайно, ви заносите в приміщення світильник не для того, щоб поставити його під перевернуту посудину або під ліжко, а для того, щоб поставити його на підставку. Адже немає нічого прихованого, що не відкрилося б, і немає нічого таємного, що не стане відомим. Той, хто має вуха, нехай почує!» І далі Він сказав: «Будьте уважні й обмірковуйте те, що ви чуєте. Господь Всевишній надасть вам розуміння згідно з тим, скільки розуміння в вас зараз є. Та будьте впевнені, Він надасть вам більше, ніж ви заслуговуєте. Бо хто має розуміння, тому додасться ще більше, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить». Потім Ісус сказав: «Царство Боже подібно чоловіку, який висіває в землю зерно. Чоловік спить чи прокидається, а у цей час зерно пускає пагони і росте днями й ночами — як, він навіть сам не знає. Земля сама творить зерно: спершу стеблину, потім суцвіття, і нарешті — повен колос. Коли збіжжя визріває, чоловік негайно береться за серп, бо настали жнива». Ісус мовив: «З чим порівняти Царство Боже? Яку притчу Мені розповісти? Царство Боже подібне до гірчичного зернятка. Воно є найменшою зерниною, яку у землю висівають. Та коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її затінку». Багатьма притчами на зразок цієї Ісус доносив Слово до людей — стільки, скільки могли вони зрозуміти. Ісус завжди говорив притчами до людей, але тільки тоді, коли учні Його зоставалися самі, Він усе їм пояснював. Увечері того дня Ісус сказав Своїм учням: «Нумо, перепливемо на інший берег озера!» Вони залишили натовп й сіли у човен, де вже знаходився Ісус. Інші човни послідували за ними. Та налетів штормовий вітер, хвилі перехлюпували через борт, й човен уже був майже повен води. Але Ісус на кормі спав собі на подушці. Вони збудили Його й кажуть: «Вчителю, невже тобі байдуже, що ми гинемо?» Тоді Ісус прокинувся і наказав вітру й хвилям: «Тихо! Заспокойтеся!» Тоді ж вітер вгамувався, і на озері запала велика тиша. І звернувся Він до учнів Своїх: «Чого ви злякалися, маловіри?» Але вони були страшенно налякані й питали один одного: «Хто ж це Такий, що навіть вітер й води підкоряються Йому?»
Вiд Марка 4:21-41 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
І сказав їм: Хіба для того приносять світильник, щоб поставити під посудиною чи під ліжком? Чи не для того, щоб поставити на підставці? Бо немає нічого таємного, що не стало б явним, і немає нічого схованого, що не вийшло б назовні. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! І сказав їм: Дивіться за тим, що́ чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам буде відміряно, і буде додано вам, що слухаєте. Бо хто має, тому буде дано ще, а хто не має, у того буде забрано й те, що має. І сказав: Царство Боже подібне до того, як коли людина кине в землю насіння, і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, насіння сходить і росте, а як — сама не знає. Бо земля приносить плід сама по собі: спочатку стебло, потім колос, потім у колосі налите зерно. Коли ж плід дозріє, відразу посилає серп, бо настали жнива. І сказав: До чого уподібнимо Царство Боже чи якою притчею пояснимо його? Воно як гірчичне зерно, яке, коли сіється в землю, є найменшим з усього насіння на землі, а коли посіється, виростає і стає найбільшою з усіх городніх рослин, і пускає великі гілки, так що в її тіні можуть гніздитися пташки небесні. І багатьма такими притчами говорив до них слово, скільки вони могли слухати, і без притчі не говорив до них, а Своїм учням пояснював усе наодинці. У той же день, коли настав вечір, Він сказав їм: Перепливімо на той бік. І вони, залишивши народ, взяли Його з собою, як Він і був, у човні. З Ним були й інші човни. І піднялася велика буря: хвилі били в човен так, що він уже наповнювався водою. А Він спав на кормі на подушці. Учні будять Його й кажуть Йому: Учителю, невже Тобі байдуже, що ми гинемо? Він устав, заборонив вітру і сказав морю: Замовкни, стихни! І вітер ущух, і настала велика тиша. І сказав їм: Чому ви такі боязкі? Як це у вас немає віри? І вони дуже сильно злякались і казали один одному: Хто ж це такий, що і вітер, і море слухаються Його?
Вiд Марка 4:21-41 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І сказав Він до них: Чи світильника приносять на те, щоб поставити його під посудину, чи може під ліжко? А не щоб поставити на свічнику? Бо немає нічого захованого, що не виявиться, і немає таємного, що не вийде наяв. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає! І сказав Він до них: Уважайте, що чуєте: Якою мірою будете міряти, такою відміряють вам, і додадуть вам. Бо хто має, то дасться йому, хто ж не має, забереться від нього й те, що він має. І сказав Він: Так і Боже Царство, як той чоловік, що кидає в землю насіння, і чи спить, чи встає він удень та вночі, а насіння пускає паростки та росте, хоч не знає він, як. Бо родить земля сама з себе: перше вруна, потім колос, а тоді повне збіжжя на колосі. А коли плід доспіє, зараз він посилає серпа, бо настали жнива. І сказав Він: До чого прирівняємо Царство Боже? Або в якій притчі представим його? Воно як те зерно гірчичне, яке, коли сіється в землю, найдрібніше за всі земні насіння. Як посіяне ж буде, виростає, і стає над усі зілля більше, і віття пускає велике таке, що кублитись може в тіні його птаство небесне. І такими притчами багатьома Він їм слово звіщав, поскільки вони могли слухати. І без притчі нічого Він їм не казав, а учням Своїм самотою вияснював усе. І сказав Він до них того дня, коли вечір настав: Переплиньмо на той бік. І, лишивши народ, узяли із собою Його, як у човні Він був; і інші човни були з Ним. І знялася ось буря велика, а хвилі вливалися в човен, аж човен водою вже був переповнився! А Він спав на кормі на подушці... І вони розбудили Його та й сказали Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що ми гинемо?... Тоді Він устав, і вітрові заборонив, і до моря сказав: Мовчи, перестань! І стих вітер, і тиша велика настала... І сказав Він до них: Чого ви такі полохливі? Чому віри не маєте? А вони налякалися страхом великим, і говорили один до одного: Хто ж це такий, що вітер і море слухняні Йому?
Вiд Марка 4:21-41 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І казав їм: Хіба приносять світильник, щоби поставити під посудину чи під ліжко? Чи щоби поставити на свічнику? Тому що немає нічого захованого, що не виявилося б, і немає таємного, яке б не розкрилося. Якщо хто має вуха, щоби слухати, нехай слухає! І Він говорив їм: Зважайте на те, що чуєте: якою мірою міряєте, такою й вам відміряють, і додасться вам. Адже хто має, тому дасться, а хто не має, то й те, що має, буде забране від нього! І казав: Таким є Царство Боже, як той чоловік, який посіє насіння в землю; і чи спить, чи встає, вночі чи вдень, а насіння сходить і росте, але як, — він не знає. Сама по собі земля родить: спершу стебло, потім колос, а тоді — повно пшениці в колосі. Коли ж доспіє врожай, він негайно посилає женців із серпом, бо настали жнива! І Він казав: До чого уподібнимо Царство Боже? Або до якої притчі прирівняємо його? Воно — як зерно гірчиці; коли сіється в землю, воно є найменшим з усього насіння, що на землі, та коли посіяти, виростає і стає більшим від усякої городньої рослини, і пускає таке велике гілля, що в його затінку можуть гніздитися птахи небесні. І багатьма подібними притчами Він говорив їм слово, наскільки його вони могли сприйняти; без притчі ж не говорив їм, а Своїм учням окремо все пояснював. А як настав вечір того дня, Ісус каже їм: Переправимося на той бік. Відпустивши натовп, вони взяли Його, тому що Він був у човні. Й інші човни були з Ним. Та здійнялася сильна буря з вітром; і хвилі заливали човен, так що човен вже наповнювався водою. А Він був Сам на кормі — спав на подушці. І будять Його, і кажуть Йому: Учителю, хіба Тобі байдуже, що ми гинемо? Уставши, Він наказав вітрові й звелів морю: Перестань, ущухни! І вітер перестав, і настала велика тиша. І Він сказав їм: Чому ви такі лякливі? Невже не маєте віри? А вони дуже сильно злякалися і говорили один одному: Хто ж Він такий, що і вітер, і море Йому підкоряються?
Вiд Марка 4:21-41 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. Коли хто має уші слухати, нехай слухає. І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає. Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї; а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне. І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе. І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним. І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?