1 Коринтяни 13
13
1Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий. 2Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо. 3І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того). 4Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся, 5не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого; 6не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою; 7все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить. 8Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне. 9Бо від части знаємо і від части пророкуємо. 10Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне. 11Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче. 12Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний. 13Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.
Поточний вибір:
1 Коринтяни 13: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть