2 Коринтяни 4:7-18

2 Коринтяни 4:7-18 UKRK

Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї; гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся. Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас. Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу. Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день. Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.