2-е до коринтян 4:7-18
2-е до коринтян 4:7-18 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас. У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач. Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені. Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з’явилося в нашому тілі й життя Ісусове. Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з’явилось Ісусове в нашому смертельному тілі. Тому то смерть діє в нас, а життя у вас. Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо, знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами. Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу. Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній. Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги, коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!
2-е до коринтян 4:7-18 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Та ми, неначе глиняні глечики, які тримають цей скарб, щоб показати, що ця найвища сила належить Богу, а не нам. У всьому нас усіляко пригноблюють, та ми не роздавлені; нас збивають з пантелику, та ми не впадаєм у розпач. Нас переслідують, та ми не покинуті Богом; нас збивають з ніг, та ми не гинемо. Ми повсякчас зазнаємо смерть Ісуса в наших тілах, щоб і життя Його в нас також виявилося. Нас, живих, завжди віддають на смерть за Ісуса, щоб його життя виявилося в наших смертних тілах. Отже, смерть порядкує в нас, а життя — у вас. Ми маємо один і той же Дух віри, про який сказано у Святому Писанні: «Я повірив, і тому говорив». Отже, ми теж віримо, і тому говоримо. Ми знаємо, що Той, Хто воскресив із мертвих Ісуса Христа, також воскресить і нас разом з Ісусом, і поставить нас разом з вами перед Ним. Бо все це робиться заради вас, щоб, як милість Божа поширюється на все більше число людей, вона приносила все більшу подяку і славу Богу. Ось чому ми не впадаємо у відчай. Навіть, якщо зовні ми старіємо і слабшаємо, проте, внутрішньо ми щодня оновлюємося. Бо легке короткочасне страждання приносить нам вічну славу, яка безмежно перевершує ці страждання. Ми зосереджуємося не на очевидному, а на тому, що є невидимим, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.
2-е до коринтян 4:7-18 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
А цей скарб ми маємо в глиняному посуді, щоб надзвичайність сили була Божою, а не від нас. Ми звідусюди стиснені, але не роздавлені; у замішанні, але не у відчаї; гнані, але не залишені; збиті, але не вбиті; завжди носимо в тілі мертвість Господа Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилось у нашому тілі. Бо нас, живих, завжди видають на смерть за Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилось у нашій смертній плоті. Так що смерть діє в нас, а життя — у вас. Та маючи той самий дух віри згідно з написаним: Я вірив, тому й говорив, — і ми віримо, тому й говоримо, знаючи, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить і нас через Ісуса і поставить перед Собою разом з вами. Бо все це ради вас, щоб благодать, примножившись через багатьох, викликала подяку на славу Божу. Тому ми не падаємо духом, а якщо наша зовнішня людина й марніє, то внутрішня день за днем обно́влюється. Бо короткочасна легкість нашої скорботи виробляє для нас у надзвичайному надмірі вічну вагу слави, коли ми дивимось не на видиме, а на невидиме; бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.
2-е до коринтян 4:7-18 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Цей скарб ми носимо в глиняних посудинах, щоб велич сили була Божа, а не наша. У всьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обставинах, але не впадаємо в розпач; нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; ми завжди носимо в тілі мертвість Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому тілі. Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. Тому смерть діє в нас, а життя — у вас. Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й говоримо. Оскільки знаємо, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. Адже все — для вас, щоби благодать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави. Тому ми не втрачаємо відваги. Хоч наша зовнішня людина зітліває, проте наша внутрішня людина оновлюється день у день. Адже наше тимчасове легке терпіння готує нам понад міру вічну славу, оскільки ми не дивимося на видиме, а на те, що невидиме, бо видиме — тимчасове, а невидиме — вічне.
2-е до коринтян 4:7-18 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас. У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї; гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені; всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся. Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому. Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас. Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо, знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами. Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу. Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день. Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави, нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.