Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї. Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї. І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого. Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом. Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого. І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів. І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його. І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли. І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі. Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його. Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке. Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький. І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже. Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син. Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.