Буття 18:1-15
Буття 18:1-15 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
І Господь знову явився Авраамові. Це сталося біля діброви Мамре, коли той сидів біля входу до свого намету в найжаркішу пору дня. Авраам підвів очі й побачив трьох чоловіків, що стояли поруч із ним. Побачивши їх, він вибіг із намету їм назустріч і шанобливо вклонився. Він сказав: «Володарі мої! Якщо я гідний вашої ласки, то не минайте мене, слуги вашого. Я принесу води обмити ваші ноги, а тоді відпочинете в тіні під деревами. Я принесу вам трохи хліба, щоб ви підкріпились, а тоді продовжите свою путь. Дозвольте це зробити мені, слузі вашому». І ті відповіли: «Роби, як сказав». Авраам поспішив тоді до намету, до Сарри та й каже їй: «Мерщій візьми три мірки доброго борошна, заміси тісто і спечи хліба». Тоді Авраам побіг до загону, вибрав молоде ніжне теля й віддав юнакові, який кинувся забити й готувати його. Тоді взяв кислого, молока і м’яса, що слуга приготував, та й поставив усе це перед чоловіками, що прийшли до нього. Сам же стояв коло них під деревом, поки ті їли. Тоді вони спитали Авраама: «А де твоя дружина Сарра?» Він відповів: «Вона там, у наметі». Тоді один із чоловіків (Господь) сказав: «Я неодмінно повернуся сюди навесні, і Сарра, дружина твоя, матиме сина». Сарра в цей час стояла позаду біля входу до намету і слухала. І Авраам, і Сарра були вже дуже старими. У Сарри вже давно минув той час, коли вона могла б мати дітей. Тож вона засміялася про себе та й промовила: «Чи зможу я народити дитину? Я ж стара, і чоловік уже старий». Тоді Господь і каже Авраамові: «Чому Сарра сміється й сумнівається: „Чи зможу я народити дитину у такому похилому віці?” Чи є щось неможливе для Господа? Я повернуся навесні наступного року, і Сарра матиме сина». Та Сарра заперечила: «Я не сміялася», бо вона була налякана. Але Він сказав: «Ні. Ти таки сміялася».
Буття 18:1-15 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І явився до нього Господь між дубами Мамре, а він сидів при вході в намет під час денної спеки. І він ізвів очі свої та й побачив: ось три Мужі стоять біля нього. І побачив, і вибіг із входу намету назустріч Їм, і вклонився до землі, та й промовив: Господи, коли тільки знайшов я милість в очах Твоїх, не проходь повз Свойого раба! Принесуть трохи води, і ноги Свої помийте, і спочиньте під деревом. І хай хліба шматок принесу я, а Ви підкріпіть серце Ваше. Потому підете, бо на те Ви йдете повз свойого раба. І сказали вони: Зроби так, як сказав. І Авраам поспішив до намету до Сарри й сказав: Візьми швидко три міри пшеничної муки, заміси, і зроби коржі. І побіг Авраам до товару, і взяв молоде та добре теля, і дав слузі, а той швидко його приготовив. І взяв масла й молока, та теля приготовлене, та й поклав перед Ними, а сам став біля Них під деревом. І їли Вони. І сказали до нього: Де Сарра, жінка твоя? А він відказав: Ось у наметі. І сказав один з Них: Я напевно вернуся до тебе за рік цього самого часу. І ось буде син у Сарри, жінки твоєї... А Сарра це чула при вході намету, що був за Ним. Авраам же та Сарра старі були, віку похилого. У Сарри перестало бувати звичайне жіноче. І засміялася Сарра в нутрі своїм, говорячи: Коли я зів’яла, то як станеться розкіш мені? Таж пан мій старий! І сказав Господь до Авраама: Чого то сміялася Сарра отак: Чи ж справді вроджу, коли я зостарілась? Чи для Господа є річ занадто трудна? На означений час Я вернуся до тебе за рік цього самого часу, Сарра ж тоді матиме сина. А Сарра відріклася, говорячи: Не сміялася я, бо боялась. Але Він відказав: Ні, таки сміялася ти!
Буття 18:1-15 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
І з’явився Авраамові Бог біля мамврійського дуба, коли він сидів опівдні при вході до свого намету. Підвівши свої очі, він побачив: ось три Мужі стояли перед ним. І побачивши це, побіг їм назустріч від входу свого намету, і вклонився до землі, та сказав: Господи, якщо я знайшов милість перед Тобою, не обмини Твого раба. Хай принесуть води і хай помиють ваші ноги, і освіжіться під деревом. Я ж принесу хліба, і їстимете, а після цього підете своєю дорогою, задля якої ви звернули до вашого раба. А вони сказали: Зроби так, як сказав. І Авраам поспішив у намет до Сарри, і сказав їй: Швиденько заміси три мірки питльованого борошна і зроби паляниці. І побіг Авраам до худоби, взяв молоде, гарне теля, і дав рабові, а той швидко приготував його. Взяв масло, молоко і теля, яке приготував, і поклав перед ними, і вони попоїли. А сам стояв біля них під деревом. Один із них промовив до нього: Де твоя дружина Сарра? Він же у відповідь сказав: Ось, у наметі. Повертаючись, — сказав він, — зайду до тебе в той же час і годину, і твоя дружина Сарра матиме сина. А Сарра, яка була при вході намету, почула, бо стояла за ним. Авраам і Сарра були старі, похилого віку, і те, що звичайно буває в жінок, у Сарри припинилося. Тож Сарра засміялася про себе, говорячи: Адже це ще не сталося в мене дотепер, та й пан мій вже старий! І промовив Господь до Авраама: Чому ж це, глузуючи, Сарра сказала про себе: Невже я справді народжу? Адже я стара. Хіба сказане є неможливе для Бога? У такий же час і годину повернуся до тебе, і буде в Сарри син. Сарра перелякалася й заперечила, кажучи: Я не засміялася. А Той сказав: Ні, ти таки засміялася.
Буття 18:1-15 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї. Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї. І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого. Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом. Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого. І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів. І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його. І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли. І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі. Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його. Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке. Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький. І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже. Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син. Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.