Йов 31
31
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю. 2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба? 3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві? 4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої? 5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, - 6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність. 7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх, 8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм. 9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого, 10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею. 11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає; 12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду. 13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною, 14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому? 15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї? 16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)? 17Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина? 18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою. 19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, - 20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї? 21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї), 22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя, 23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся. 24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя? 25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато? 26Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе, 27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою? 28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього. 29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє? 30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його. 31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його? 32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив. 33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої, 34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері. 35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав! 36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець; 37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя. 38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали; 39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників, 40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові.
Поточний вибір:
Йов 31: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Йов 31
31
1З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю. 2Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба? 3Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві? 4Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої? 5Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, - 6То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність. 7Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх, 8Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм. 9Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого, 10Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею. 11Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає; 12Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду. 13Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною, 14То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому? 15Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї? 16Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)? 17Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина? 18Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою. 19Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, - 20Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї? 21Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї), 22То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя, 23Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся. 24Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя? 25Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато? 26Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе, 27Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою? 28Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього. 29Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє? 30Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його. 31Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його? 32Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив. 33Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої, 34То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері. 35О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав! 36Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець; 37Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя. 38Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали; 39Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників, 40То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові.
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть