Йов 32
32
1Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного, 2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога; 3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова. 4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком. 5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом. 6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку. 7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї. 8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум. 9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду. 10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю. 11Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати. 12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його. 13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік. 14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати. 15Полякались, мовчять, перестали говорити. 16А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують, 17То я відкажу й виявлю мою думку. 18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене. 19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий. 20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу. 21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду, 22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Поточний вибір:
Йов 32: UKRK
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Йов 32
32
1Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного, 2Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога; 3А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова. 4Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком. 5Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом. 6От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку. 7Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї. 8Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум. 9Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду. 10От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю. 11Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати. 12Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його. 13Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік. 14От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати. 15Полякались, мовчять, перестали говорити. 16А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують, 17То я відкажу й виявлю мою думку. 18Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене. 19Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий. 20Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу. 21Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду, 22Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!
Поточний вибір:
:
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть