Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти. Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу. Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним: як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам? Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті? Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви. А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих. Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи. І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх. І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його. Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її? Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу. Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга. Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його. Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх, та й наказав їм, щоб не виявляли Його: щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд; не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях; приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги; і на ймя його вповати муть погане.