І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх. Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби. Він же рече: Принесїть менї їх сюди. І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей. І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь. Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї. Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси? І як увійшли вони в човен, утих вітер. А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих; і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.