Вiд Матвiя 14:14-36
Вiд Матвiя 14:14-36 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І, як вийшов Ісус, Він побачив багато народу, і змилосердивсь над ними, і їхніх слабих уздоровив. А коли настав вечір, підійшли Його учні до Нього й сказали: Тут місце пустинне, і година вже пізня; відпусти народ, хай по селах розійдуться, і куплять поживи собі. А Ісус їм сказав: Непотрібно відходити їм, нагодуйте їх ви! Вони ж кажуть Йому: Не маємо чим тут, тільки п’ятеро хліба й дві рибі. А Він відказав: Принесіть Мені їх сюди. І, звелівши натовпові посідати на траві, Він узяв п’ятеро хліба й дві рибі, споглянув на небо, поблагословив й поламав ті хліби, і дав учням, а учні народові. І всі їли й наситились, а з кусків позосталих назбирали дванадцятеро повних кошів... Їдців же було мужа тисяч із п’ять, крім жінок і дітей. І зараз звелів Ісус учням до човна сідати, і переплисти на той бік раніше Його, аж поки народ Він відпустить. Відпустивши ж народ, Він на гору пішов помолитися насамоті; і як вечір настав, був там Сам. А човен вже був на середині моря, і кидали хвилі його, бо вітер зірвавсь супротивний. А о четвертій сторожі нічній Ісус підійшов до них, ідучи по морю. Як побачили ж учні, що йде Він по морю, то настрашилися та й казали: Мара! І від страху вони закричали... А Ісус до них зараз озвався й сказав: Заспокойтесь, це Я, не лякайтесь! Петро ж відповів і сказав: Коли, Господи, Ти це, то звели, щоб прийшов я до Тебе по воді. А Він відказав йому: Іди. І, вилізши з човна, Петро став іти по воді, і пішов до Ісуса. Але, бачачи велику бурю, злякався, і зачав потопати, і скричав: Рятуй мене, Господи!... І зараз Ісус простяг руку й схопив його, і каже до нього: Маловірний, чого усумнився? Як до човна ж вони ввійшли, буря вщухнула. А приявні в човні вклонились Йому та сказали: Ти справді Син Божий! Перепливши ж вони, прибули в землю Генісаретську. А люди тієї місцевости, пізнавши Його, сповістили по всій тій околиці, і до Нього принесли всіх хворих. І благали Його, щоб бодай доторкнутися краю одежі Його. А хто доторкавсь, уздоровлений був.
Вiд Матвiя 14:14-36 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Ісус вийшов із човна на берег і побачив великий натовп, то був сповнений жалю до цих людей і зцілив хворих, яких вони привели з собою. Наближався вечір. Ісусові учні прийшли до Нього й сказали: «Це місце безлюдне, і вже досить пізно. Відпусти людей, щоб вони змогли піти по селах і придбати собі якоїсь їжі». Та Ісус відповів апостолам: «Їм не треба йти звідси. Ви нагодуйте їх!» Учні тоді Йому кажуть: «У нас нічого немає, крім п’яти хлібин та двох рибин». І мовив Ісус: «Приведіть усіх до Мене». Ісус звелів людям посідати на траву, тоді узяв п’ять хлібин й дві рибини, підвівши очі до неба, возніс хвалу Богові за їжу. Він розломив хліби і роздав їх Своїм учням, а вони роздали народу. Всі поїли й наїлися, а потім учні ще зібрали дванадцять кошиків із залишками їжі. А тих, хто їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок та дітей. Одразу ж після цього Ісус звелів Своїм учням сісти в човен і плисти на інший берег озера, а Сам залишився, щоб відпустити людей. Відпустивши народ, Він пішов на гору помолитися. Коли ж настав вечір, Ісус залишався там на самоті. Човен відплив уже досить далеко від берега, і хвилі кидали його з боку на бік, бо вітер був зустрічний. Десь між третьою та шостою ранку Ісус пішов до Своїх учнів, ступаючи по воді. Коли учні побачили, що Ісус іде по воді, то жахнулись і з переляку закричали: «Це привід!» Тієї ж миті Ісус мовив до них: «Заспокойтеся! Це Я! Не бійтеся!» На те Петро Йому сказав: «Господи, якщо це Ти, звели мені підійти до Тебе по воді». І сказав Ісус: «Іди!» Петро вийшов із човна, і пішов по воді, підійшовши до Ісуса. Раптом відчувши сильний вітер, Петро злякався, почав тонути і закричав: «Господи, спаси мене!» Ісус одразу ж простягнув до нього руку, схопив його, мовивши: «Маловіре, чого ти засумнівався?» А коли вони разом сіли в човен, то вітер вщух. Усі, хто був у човні, вклонилися Ісусові, мовивши: «Ти — істинно Син Божий!» Перетнувши озеро, Ісус та Його учні прибули до землі Ґеннісаретської. Коли мешканці Ґенісарета впізнали Ісуса, вони рознесли звістку про Його прихід по всіх околицях. І привели до Нього всіх хворих, благаючи дозволити їм хоча б торкнутися краю Його одягу. І кожен, хто торкався, той одужував.
Вiд Матвiя 14:14-36 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, і зжалився над ними, і зцілив їхніх хворих. А коли настав вечір, до Нього підійшли Його учні і кажуть: Місце тут пустельне, а час уже пізній. Відпусти людей, хай підуть у села і куплять собі їжі. Та Ісус сказав їм: Не треба їм іти; ви дайте їм їсти. Вони кажуть Йому: У нас тут тільки п’ять хлібин і дві рибини. Він сказав: Принесіть їх Мені сюди. І, наказавши народу возлягти на траву, узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив і, розламавши, роздав хлібини учням, а учні — народу. І всі їли, і наїлися, і ще набрали дванадцять повних кошиків шматків, що залишилися. А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей. І відразу Ісус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпускатиме народ. Відпустивши народ, Він зійшов на гору один помолитись; коли ж настав вечір, Він був там один. А човен був уже на середині моря, і його кидало хвилями, бо дув зустрічний вітер. О четвертій сторожі ночі Ісус пішов до них, ідучи по морю. Учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і сказали: Це привид! — і від страху закричали. Та Ісус відразу заговорив з ними і сказав: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь! Петро сказав Йому у відповідь: Господи, якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді. Він сказав: Іди, — і Петро, вийшовши з човна, пішов по воді, ідучи до Ісуса. Та, побачивши сильний вітер, злякався і, почавши тонути, закричав: Господи, врятуй мене! Ісус відразу простягнув руку, підхопив його і каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався? І коли вони сіли в човен, вітер ущух. А ті, що були в човні, підійшли, поклонились Йому і сказали: Воістину Ти Син Божий. Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську. Мешканці того місця впізнали Його, і послали по всій тій околиці, і привели до Нього всіх хворих; і благали Його, щоб ті лише доторкнулися до краю Його одягу; і всі, хто доторкнувся, — одужали.
Вiд Матвiя 14:14-36 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Вийшовши, [Ісус] побачив багатьох людей, змилосердився над ними і оздоровив їхніх хворих. А як звечоріло, підійшли до Нього учні, та й кажуть: Тут місце пустинне і година вже пізня; відпусти людей, щоби пішли у села купити собі їсти. Ісус же відповів їм: Не треба їм іти, ви дайте їм їсти! Та вони говорять Йому: Маємо тут лише п’ять хлібів і дві риби. А Він сказав: Принесіть їх Мені сюди. І, звелівши людям посідати на траві, узяв п’ять хлібів та дві риби, звернув погляд до неба, поблагословив і, переломивши, дав хліб учням, а учні — людям. І всі їли й наїлися, і назбирали залишків дванадцять повних кошиків. А тих, які їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, не рахуючи жінок і дітей. І зараз же звелів [Ісус Своїм] учням сісти в човна й плисти раніше за Нього на інший бік, а Він тим часом відпустить людей. Відпустивши народ, піднявся Сам на гору, щоб молитися. Як звечоріло, Він залишався там на самоті. Човен уже був далеко від берега; його кидали хвилі, бо дув супротивний вітер. У четверту сторожу ночі [Ісус] попрямував до них, ідучи по морю. А учні, побачивши, що Він іде по морю, жахнулися, кажучи, що це привид, і зі страху закричали. Зараз же сказав їм Ісус: Кріпіться, це Я, не бійтеся! Петро, озвавшись до Нього, сказав: Господи, коли це Ти, накажи, щоб я пройшов до Тебе по воді! Він же сказав: Іди! І, вийшовши із човна, Петро пішов по воді, щоб іти до Ісуса. Та, побачивши сильний вітер, злякався, почав тонути і закричав, гукаючи: Господи, спаси мене! І зараз Ісус, простягнувши руку, схопив його, та й каже йому: Маловірний, чому ти засумнівався? Коли вони ввійшли до човна, вітер стих. А ті, які були в човні, поклонилися Йому, кажучи: Ти насправді є Божий Син! Перепливши, ступили на землю Генісаретську. Упізнавши Його, люди цієї місцевості сповістили всю околицю, принесли до Нього всіх хворих і благали Його, щоб тільки доторкнутися до краю Його одягу; і ті, хто доторкався, — одужували.
Вiд Матвiя 14:14-36 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх. Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі. Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти. Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби. Він же рече: Принесїть менї їх сюди. І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям. І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів. А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей. І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ. А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один. Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний. У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю. І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку. Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь. Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї. Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса. Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене. Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси? І як увійшли вони в човен, утих вітер. А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси. І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку. І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих; і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.