Вийшовши на берег, Ісус побачив багато людей, і зжалився над ними, і зцілив їхніх хворих.
А коли настав вечір, до Нього підійшли Його учні і кажуть: Місце тут пустельне, а час уже пізній. Відпусти людей, хай підуть у села і куплять собі їжі.
Та Ісус сказав їм: Не треба їм іти; ви дайте їм їсти.
Вони кажуть Йому: У нас тут тільки п’ять хлібин і дві рибини.
Він сказав: Принесіть їх Мені сюди.
І, наказавши народу возлягти на траву, узяв п’ять хлібин і дві рибини, звів погляд на небо, благословив і, розламавши, роздав хлібини учням, а учні — народу.
І всі їли, і наїлися, і ще набрали дванадцять повних кошиків шматків, що залишилися.
А тих, що їли, було близько п’яти тисяч чоловіків, крім жінок і дітей.
І відразу Ісус змусив Своїх учнів сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік, поки Він відпускатиме народ.
Відпустивши народ, Він зійшов на гору один помолитись; коли ж настав вечір, Він був там один.
А човен був уже на середині моря, і його кидало хвилями, бо дув зустрічний вітер.
О четвертій сторожі ночі Ісус пішов до них, ідучи по морю.
Учні, побачивши, що Він іде по морю, стривожились і сказали: Це привид! — і від страху закричали.
Та Ісус відразу заговорив з ними і сказав: Підбадьортесь! Це Я, не бійтесь!
Петро сказав Йому у відповідь: Господи, якщо це Ти, накажи мені прийти до Тебе по воді.
Він сказав: Іди, — і Петро, вийшовши з човна, пішов по воді, ідучи до Ісуса.
Та, побачивши сильний вітер, злякався і, почавши тонути, закричав: Господи, врятуй мене!
Ісус відразу простягнув руку, підхопив його і каже йому: Маловіре, чому ти засумнівався?
І коли вони сіли в човен, вітер ущух.
А ті, що були в човні, підійшли, поклонились Йому і сказали: Воістину Ти Син Божий.
Перепливши на той бік, вони прибули в землю Генісаретську.
Мешканці того місця впізнали Його, і послали по всій тій околиці, і привели до Нього всіх хворих;
і благали Його, щоб ті лише доторкнулися до краю Його одягу; і всі, хто доторкнувся, — одужали.