І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. А в господї знов ученики Його про се питали Його. І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже. Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати? Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог. Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр. Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти! Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога. І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє. Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.