Марко 2:1-22

Марко 2:1-22 UKRK

І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї. І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово. І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо. І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений. Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої. Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх: Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших? Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи. От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:) Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого. І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили. І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх. І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним. І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє? І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння. А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять? І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити. Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї. І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка. І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.