Йов 30
30
1«Тепер же з мене насміхаються молодші.
Це ті молодики, батькам яких я б не дозволив
з собаками разом пасти овець.
2І навіть сила їхніх рук — що мені з неї?
Бо ж їхня сила полишила їх.
3Нестатками і голодом забиті,
вони вгризаються у те, що вже давно засохло,
все винищене і зруйноване усе.
4Вони скубуть гіркий просвирник,
а корінь ялівця їх зігріває#30:4 їх зігріває Або «то наче хліб для них»..
5Їх вигнали і відділили від людей,
кричать на них, немовби на злочинців.
6І змушені вони тулитись в пересохлих руслах рік,
в печерах, між камінням.
7Вони сумують, тужать між кущами
або збираються гуртом між колючками.
8Вони дурні і безіменні,
їх батогами вигнали і знехтували всі.
9Тепер вони про мене плещуть язиками,
про мене розпускаючи плітки.
10Вони гидують мною звіддалік,
без сумнівів плюють мені в обличчя.
11Тому що Він послабив тятиву й мене принизив,
планують знищити мене, як місто, що в облозі.
12На мене суне справа натовп лютий, збиває з ніг.
Вони мене згубити замишляють.
13Ось вже прорвались на мою стежину,
мене зживають зо світу.
Немає звідки ждати допомоги.
14Ось вони сунуть, ніби крізь пролом,
мене вражають в найслабкіше місце.
15Охоплений я жахом невимовним
мов вітром здуло вдачу мою горду,
хмариною розвіялось спасіння.
16Тепер із мене виливається душа,
впилися в мене дні мої скорботні.
17Вночі Він штрикає зсередини мої кістки,
і біль гризе мене і не вщухає.
18Щодуху шарпає Він одяг мій
і штурхає, вчепившись в комірець хітона.
19Швиргає Бог мене в багнюку,
і перетворює на пил і попіл.
20Волаю я про допомогу Твою, Боже,
та не озвався Ти.
Стою перед Тобою,
але Ти уваги не звертаєш.
21Ти став безжалісним до мене.
Свою ненависть Ти на мене виливаєш.
22Шторми турбот на мене насилаєш, вітер мене носить,
чи змушуєш від переляку мліти, бо ревеш громами.
23Я знаю, Ти мене у смерть повернеш,
туди, де зустрічаються усі живі.
24Ніхто, звичайно, руку не підніме
на того, хто уже на світі не жилець,
як той в смертельну мить на допомогу буде кликати.
25Хіба не плакав я за тими, хто страждав?
Хіба душа моя за бідними не сумувала?
26Я справді до добра тягнувся, а обернулося на зле.
Я світло виглядав, а непроглядна тьма спустилась.
27Кипить у мене все всередині невпинно,
настали дні страждань.
28Ходжу я почорнілий не від сонця.
На зібранні підвівся я і допомоги попросив.
29Шакалам став я братом,
для страусів я друг.
30І шкіра на мені вже почорніла,
горить в гарячці тіло.
31Пісні жалобні — ось на що налаштовано арфу мою,
а сурми — на жалобний спів».
Поточний вибір:
Йов 30: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International