Від Луки 15
15
Притча про заблудлу вівцю
(Мт. 18:12-14)
1Довкола Ісуса зібралися послухати збирачі податків і грішники. 2А фарисеї та книжники почали дорікати: «Цей Чоловік водиться з грішниками й, навіть, їсть із ними!»
3На те Ісус розповів їм таку притчу: 4«Якщо хтось із вас має сто овець, і одна з них відіб’ється від отари, чи не залишить він решту дев’яносто дев’ять на вигоні і шукатиме одну заблудлу, аж доки не знайде її? 5А як знайде, то радісно візьме на плечі й понесе додому. 6І прийшовши додому, покличе друзів і сусідів і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшов мою заблудлу вівцю!” 7Повірте, так само й на Небі більше буде втіхи з одного грішника, який розкається, ніж із дев’яноста дев’яти праведників, котрим немає потреби каятися».
Притча про загублену драхму
8«Або уявіть собі жінку, яка має десять срібних драхм#15:8 драхма Грецька монета, що дорівнювала середній платні робітника за день.. Якщо вона загубить одну з них, то чи не засвітить вогонь, і чи не местиме ретельно у хаті в пошуках монети, доки не знайде її? 9А коли знайде, то покличе подруг і сусідок, і скаже їм: „Порадійте разом зі мною: адже я знайшла загублену драхму!” 10Повірте, так само радіють і Ангели Божі за кожного грішника, який розкаявся в гріхах своїх».
Притча про блудного сина
11І сказав Ісус: «У одного чоловіка було двоє синів. 12Молодший син якось попросив: „Батьку, віддай мені мою частку майна”. І батько розділив своє добро між синами. 13А незабаром молодший син продав майно, забрав усі гроші й вирушив у далекі краї. Жив він там безладно й розтринькав усі гроші.
14І коли він витратив останнє, напав на ту країну, де він мешкав, жорстокий голод, та син впав у нужду. 15Тоді він пішов і найнявся до одного з мешканців тієї країни. Той послав його в свій маєток годувати свиней. 16Годуючи свиней, він ладен був набити живіт хоча б лушпинням, що їли свині, але й того йому не давали.
17Опам’ятавшись, він сказав собі: „Наймані робітники в мого батька мають їжі вволю, а я тут з голоду гину! 18-19Відразу вирушу до свого батька і скажу йому: „Батьку, я грішний перед Богом і перед тобою; я не гідний більше називатися твоїм сином. Дозволь мені бути одним із твоїх наймитів”. 20І підвівшись, він подався до свого батька. Батько ще здалеку побачив, що він наближається, і сповнився милосердя до нього. Він побіг назустріч синові, обняв його й поцілував».
21Син промовив до нього: „Батьку, я грішний перед небом і перед тобою. Я більше не гідний називатися твоїм сином”. 22Але батько наказав слугам: „Мерщій принесіть найкраще вбрання і вдягніть його. Надіньте перстень на руку йому й сандалі на його ноги.
23І приведіть вгодоване теля. Заріжте його й приготуйте обід — ми будемо святкувати! 24Бо цей мій син, який помер, а тепер повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!” І вони почали святкувати».
25«Тим часом старший син був у полі. Коли він, повертаючись, наблизився до дому, то почув музику й танці. 26Він покликав одного із слуг і поцікавився, що це все означає. 27Слуга відповів: „Твій брат прийшов. Батько твій звелів зарізати вгодоване теля на радощах, що повернувся його син живий і здоровий”.
28Старший син розлютився й не хотів заходити до хати. Отже батько вийшов і намагався заспокоїти його. 29Та він відповів батькові: „Послухай! Усі ці роки я вірно служив тобі, й жодного разу не було так, щоб я не виконав твій наказ! Але ти жодного разу не дозволив мені зарізати навіть козу, щоб я міг запросити своїх друзів повеселитися! 30А коли до тебе повернувся твій син, який розтринькав все твоє добро з повіями, ти наказав зарізати для нього вгодоване теля!”
31Тоді батько сказав йому: „Сину мій, ти завжди зі мною. Все, що я маю, належить тобі. 32Але ми мусили відсвяткувати цю щасливу подію. Адже брат твій, який помер, повернувся до життя; загубився, а тепер знайшовся!”»
Поточний вибір:
Від Луки 15: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International