Від Матвія 13
13
Притча про сіяча
(Мк. 4:1-9; Лк. 8:4-8)
1Того ж дня Ісус вийшов з дому й сів на березі озера. 2Навколо Нього зібрався величезний натовп, тому Він увійшов у човен і сів там, а люди залишилися на березі. 3Він багато чого навчав їх, розмовляючи притчами.
Він сказав: «Вийшов селянин і заходився сіяти. 4Коли він розкидав зерно, то деяке впало край дороги; налетіли птахи і склювали його. 5Інші зерна впали на кам’янистий ґрунт, де землі було мало. Вони швидко проросли, оскільки лежали неглибоко, 6та коли зійшло сонце, то обпекло паростки, і вони засохли, бо не мали глибокого коріння. 7Інші зерна впали серед теренів, що вигналися й задушили паростки. 8Ще інше зерно впало на добру землю й проросло, і вродило у сто, шістдесят, та тридцятеро разів більше від посіяного. 9Той, хто має вуха, нехай почує!»
Чому Ісус навчав за допомогою притч
(Мк. 4:10-12; Лк. 8:9-10)
10Ісусові учні підійшли до Нього й запитали: «Чому Ти притчами розмовляєш з людьми?»
11У відповідь Ісус мовив до них: «Тільки вам дано знати таємниці Царства Божого, а їм — не дано. 12Адже хто має розуміння, тому додасться ще більше, й він матиме надмірно, а хто не має, в того відніметься і той дріб’язок, що йому належить. 13Я говорю до них притчами, бо вони, дивлячись, не бачать, а слухаючи, не чують і не розуміють. 14В цих людях справджується пророцтво Ісаї:
„Ви, люди, будете слухати і почуєте,
але не зрозумієте,
будете дивитися й побачите,
але не зрозумієте, що бачили.
15Бо серце людей цих зачерствіло,
майже зовсім не чують їх вуха,
позаплющували вони очі свої.
Інакше вони могли б побачити очима своїми,
почути вухами своїми, зрозуміти серцем,
і повернутися до Мене,
тоді б Я їх зцілив”.#Іс. 6:9-10.
16Блаженні очі ваші, бо вони бачать, а вуха — бо чують. 17Істинно кажу вам: чимало пророків і праведників хотіли б побачити те, що ви бачите, але не бачили, хотіли б почути те, що ви чуєте, але не почули».
Пояснення притчі про сіяча
(Мк. 4:13-20; Лк. 8:11-15)
18«Послухайте пояснення притчі про сіяча. 19Ось що означає зерно, що впало при дорозі. До кожного, хто чує Слово про Царство Боже та не розуміє його, приходить лукавий і віднімає посіяне у нього в серці. 20Інші люди, як зерна, що впали у кам’янистий ґрунт: коли вони чують Слово, то одразу й з радістю сприймають його. 21Але вони не мають міцного коріння, і їх вистачає ненадовго. Коли починаються гоніння чи переслідування через Слово, вони швидко зрікаються своєї віри. 22Зерно, що впало серед теренів — це ті, хто чують Слово, але щоденні турботи та спокуса багатства душать Слово, і воно не дає плодів#13:22 не дає плодів Тут мається на увазі, що люди не слідуватимуть Волі Господній.. 23А зерно, що впало на добру землю — це ті, хто чують і розуміють Слово. Вони приносять щедрий врожай: у сто, шістдесят і тридцятеро разів більший від посіяного».
Притча про бур’ян
24І розповів Ісус їм іншу притчу: «Царство Боже подібне до людини, яка посіяла добре зерно на своєму полі. 25Та коли всі спали, прийшов ворог, посіяв бур’ян серед пшениці та й пішов собі. 26Коли посіяне виросло й викинуло колосся, бур’ян також виріс. 27Слуги господаря прийшли до нього й питають: „Пане, ти посіяв добре зерно. То чому ж бур’ян виріс серед поля?” 28Тоді він їм відповів: „Це ворог зробив”. Слуги кажуть йому: „Може, ми підемо й виполемо бур’ян?” 29„Ні, — відповідає хазяїн, — бо ви при тому вирвете і пшеницю. 30Нехай ростуть разом аж до жнив”. Тоді я скажу женцям: „Збирайте спершу бур’ян та зв’язуйте його в снопи, щоб спалити, а пшеницю складайте до клуні”».
Притчі про гірчичне зерно та дріжджі
(Мк. 4:30-34; Лк. 13:18-21)
31Ісус розповів їм іще одну притчу: «Царство Боже подібне до гірчичного зернятка, яке чоловік посадив на своєму полі. 32Воно є найменшою зерниною, але коли воно пускає паросток і виростає, то стає найбільшою рослиною серед усієї городини, неначе дерево — з такими розлогими гілками, що навіть птахи можуть гніздитися в її вітті».
33Ще одну притчу розповів Ісус: «Царство Небесне подібне до дрібки дріжджів, які жінка змішує з трьома мірками борошна і залишає так, поки все тісто зійде».
34-35Ісус про все говорив притчами до людей. Не було нічого, про що б Він мовив, не використовуючи притчі, щоб могло збутися сказане устами пророка:
«Я говоритиму притчами і відкрию таємне,
що було приховане із дня створення світу».#Пс. 78:2.
Пояснення притчі про бур’ян
36Тоді Ісус відпустив натовп і пішов додому. Підійшли учні до Нього й попросили: «Поясни нам притчу про бур’ян у полі».
37І промовив Він у відповідь: «Той, хто сіє добре зерно, — то Син Людський. 38Поле — то світ. Добре зерно — то сини Царства Божого. Бур’ян — то сини лукавого. 39Ворог, що посіяв його — диявол. Жнива — то кінець світу. Женці — то Ангели. 40Отже, як збирають бур’ян і спалюють його у вогні, так буде і при кінці світу. 41-42Син Людський пошле Своїх Ангелів, і вони зберуть з Його Царства всіх, хто примушує людей грішити, й тих, хто чинить зло, і повкидають їх до вогняної печі, і буде чутне там волання людське і скрегіт зубів від болю. 43Тоді праведники, мов сонце, засяють у Царстві Отця Свого. Хто має вуха, нехай слухає».
Притчі про скарб, перлину та невід
44«Царство Боже подібне до скарбу, схованого у полі. Чоловік знайшов його і знову заховав. І він був такий щасливий, що пішов та й продав усе, що мав, аби придбати собі те поле.
45Царство Небесне також нагадує купця, який розшукує гарні перли. 46Коли він побачив дуже цінну перлину, то пішов і продав усе, що мав, і придбав її.
47Царство Боже також подібне до закинутого в озеро невода, до якого потрапило багато різної риби. 48Коли він заповнився, рибалки витягли його на берег, сіли й відібрали велику рибу до кошиків своїх, а малу повикидали. 49-50Так буде й при кінці світу. Ангели прийдуть, відділять негідних від праведників і повкидають лихих до вогняної печі. І буде чути там плач людський і скрегіт зубів від болю».
51Тоді Ісус запитав Своїх учнів: «Чи розумієте ви все це?» Вони відповіли Йому: «Так, розуміємо». 52І мовив Він: «Тому кожен законник, який дізнався про Царство Небесне, отримав нове знання. Він подібний до того господаря, який дістає з комори як старі, так і нові речі».
Ісус повертається до Свого рідного міста
(Мк. 6:1-6; Лк. 4:16-30)
53-54Коли Ісус скінчив розповідати притчі, то вирушив звідти. Прийшовши до Свого рідного міста, Він навчав людей в синагозі, і всі дивувалися: «Звідки цей Чоловік володіє такою мудрістю та силою, що дива такі підвладні рукам Його? 55Хіба ж Він не син тесляра? Чи ж не матір Його Марією звати, а братів — Яковом, Йосипом, Симоном і Юдою? 56Чи не Його сестри ось тут серед нас? То звідки ж у Нього сила робити все це?» 57Земляки не бажали сприймати Його, але Ісус мовив до них: «Немає пророка без пошани, хіба що в його рідному місті або ж у своєму домі». 58І через їхню невіру Він не робив там багато чудес.
Поточний вибір:
Від Матвія 13: UMT
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Bible League International