Книга Приказок 13:1-25

Книга Приказок 13:1-25 UMT

Розумний син порадам батьківським радіє, насмішник відмітає повчання. Плоди людського розуму — на благо, а лицемірам лиш насильство дістається. Хто стежить за вустами, той береже своє життя, хто не тримає за зубами язика, той себе губить! Нероба має прагнення великі, та марно, а працьовитий має всього вдосталь. Людина праведна ненавидить брехню, безбожник чинить недостойно і немилосердно. Цнотливого боронить справедливість, а грішника зборює зло. Один заможним прикидається, не маючи нічого, а інший злиднем прикидається, хоча й багатий. Багатий платить за життя своїм багатством, а вбогий навіть не звертає уваги на погрози. Праведника світло звеселяє, а світильник безбожника гасне. Пиха породжує сварки самі, мудрі ті, хто радиться з іншими. Безчесно нажите багатство зведеться нанівець, багатство, нажите у поті чола, незмірно зросте. Довге чекання спустошує душу, а здійснене бажання — це дерево життя. Хто зневажає настанови, той собі зашкодить, а хто накази шанує, матиме винагороду. Вчення мудреця — то джерело життя, воно не дасть потрапити в лабети смерті. Добрий розум приносить втіху, шлях безвірних веде до погибелі. Кожна розумна людина діє розважливо, а нерозумна виставляє свою тупість напоказ. Неправедний посланець спричиняє біду, а праведний приносить порятунок. Хто не зважає на повчання, того чекають бідність і зневага; всі поважатимуть того, хто застереження шанує. Бажання сповнене — то втіха для душі, а відвернутися від зла — для дурня то відраза. Хто з мудрими спілкується, мудрішим стане, хто з телепнями водиться, потрапить у халепу. Грішників переслідують невдачі, на праведних чекає добра доля. Добра людина залишає спадок онукам, а грішника добро до праведника перейде. Необроблена земля бідака може дати гарний врожай, та нерідко його наділ несправедливо відбирають. Хто з малку не повчає дитину, той її не любить, а сина любить той, хто поспішає навчити мудрості його. Праведний має їжі вдосталь, а шлунок неправедного буде порожній.