Псалми 63:1-11

О Боже, Ти мій Бог, якого прагну бачить, душею спраглою і тілом я до Тебе лину, мов у безводній і засушливій пустелі. Це так, немов коли я бачив з’яву, коли явився Ти мені в святому храмі, коли у силі й славі Ти постав переді мною. Чого ще кращого в житті чекати? Та лиш Твою любов безмежну, устами спраглими Тобі оспівувати хочу! І скільки житиму, Тебе благословляти буду, здійматиму до неба руки, посилаючи Тобі хвалу. Я втішений, немов найкращих куштував наїдків, устами щирими душа тебе вславляє! Про Тебе буду пам’ятати в спочивальні, глухої ночі всі думки мої про Тебе. Ти — моя надійна поміч, у тіні крил Твоїх я звеселів. Душею я завжди тягнусь до Тебе, як руки Твої праведні підтримують мене. А хто задумує мене згноїти, самі у смертну яму попадуть. Їх знайде меч, лисиця розшматує їх.

Безплатні плани читання та молитовні роздуми до Псалми 63:1-11