Володарю, на віки вічні був Ти нашим житлом!
Ще гори народитися не встигли,
землі простори ще не сотворились,
а ти вже Богом був.
Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже!
Синам людським Ти народження й життя даєш,
та згодом повертаєш в порох.
Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе,
як ніч минає швидко до світанку.
Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон,
ще й не розвиднілося, а нас уже немає.
Ми, як трава,
що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла.
Коли Ти гніваєшся, нам кінець,
Твій гнів лякає і вбиває!
Усі гріхи мої — перед Тобою,
Ти бачиш, Боже, кожен гріх таємний.
Твій гнів нам може коштувати життя,
яке, мов те зітхання, швидкоплинне.
Ми живемо принаймні сімдесят,
а дужчі — то й вісімдесят років.
Та й те життя наповнене стражданням і трудом,
аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм.
Хто знає вповні силу Твого гніву,
і люті повної Твого гніву,
що відміряє довжину життя?
Навчи нас мудро дні свої прожити.
Коли ж Ти, Господи, повернешся до нас
і слуг Своїх утішиш?
Своєю щирою любов’ю наповни кожен ранок,
щоб нам блаженство й радість у житті пізнати.
Даруй нам стільки ж років щастя,
як Ти завдав нам болю і турбот.
Дай Твоїм слугам і нащадкам їхнім
побачити Твої діла величні.
Біблія
Біблія для діточок
