Псалми 90:1-16
Псалми 90:1-16 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Володарю, на віки вічні був Ти нашим житлом! Ще гори народитися не встигли, землі простори ще не сотворились, а ти вже Богом був. Ти завжди існував і жити вічно будеш, Боже! Синам людським Ти народження й життя даєш, та згодом повертаєш в порох. Тисячоліття, як вчорашній день для Тебе, як ніч минає швидко до світанку. Ти змітаєш нас, наше життя минає наче сон, ще й не розвиднілося, а нас уже немає. Ми, як трава, що вранці виростає, а ввечері суха, зів’яла. Коли Ти гніваєшся, нам кінець, Твій гнів лякає і вбиває! Усі гріхи мої — перед Тобою, Ти бачиш, Боже, кожен гріх таємний. Твій гнів нам може коштувати життя, яке, мов те зітхання, швидкоплинне. Ми живемо принаймні сімдесят, а дужчі — то й вісімдесят років. Та й те життя наповнене стражданням і трудом, аж ось скінчилося, і ми вже відлітаєм. Хто знає вповні силу Твого гніву, і люті повної Твого гніву, що відміряє довжину життя? Навчи нас мудро дні свої прожити. Коли ж Ти, Господи, повернешся до нас і слуг Своїх утішиш? Своєю щирою любов’ю наповни кожен ранок, щоб нам блаженство й радість у житті пізнати. Даруй нам стільки ж років щастя, як Ти завдав нам болю і турбот. Дай Твоїм слугам і нащадкам їхнім побачити Твої діла величні.
Псалми 90:1-16 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Хто живе під покровом Всевишнього, хто в тіні Всемогутнього мешкає, той скаже до Господа: Охороно моя та твердине моя, Боже мій, я надіюсь на Нього! Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної, Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми Його заховаєшся ти! Щит та лук Його правда. Не будеш боятися страху нічного, ані стріли, що вдень пролітає, ані зарази, що в темряві ходить, ані моровиці, що нищить опівдні, впаде тисяча з боку від тебе, і десять тисяч праворуч від тебе, до тебе ж не дійде!... Тільки своїми очима подивишся, і заплату безбожним попобачиш, бо Господа, охорону мою, Всевишнього ти учинив за своє пристановище! Тебе зло не спіткає, і до намету твого вдар не наблизиться, бо Своїм Анголам Він накаже про тебе, щоб тебе пильнували на всіх дорогах твоїх, на руках вони будуть носити тебе, щоб не вдарив об камінь своєї ноги! На лева й вужа ти наступиш, левчука й крокодила ти будеш топтати! Що бажав він Мене, то його збережу, зроблю його сильним, бо знає ім’я Моє він; як він Мене кликатиме, то йому відповім, Я з ним буду в недолі, врятую його та прославлю його, і довгістю днів Я насичу його, і він бачити буде спасіння Моє!
Псалми 90:1-16 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Пісня хвали Давида. Хто живе під захистом Всевишнього, той перебуватиме під покровом Бога небесного. Він скаже Господу: Ти — мій помічник, мій притулок, мій Бог. Я на Нього покладатиму надію, бо Він визволить мене від пастки мисливців і від тривожної справи. Своїми плечима Він закриє тебе, — ти будеш у безпеці під Його крилами: Його правда, наче щит, оточить тебе звідусіль. Ти не злякаєшся нічного страхіття, ні стріли, що летить удень, ні того, що підкрадається в темряві, ні напасті чи злого духа, який приходить опівдні. Збоку від тебе впаде тисяча, десять тисяч — праворуч від тебе, та до тебе не наблизиться. Лише своїми очима будеш дивитися — і побачиш відплату грішникам. Адже Ти, Господи, моя надія. Всевишнього зробив ти своїм пристановищем. На тебе не найде зло, і лихоліття не наблизиться до твого поселення. Адже Своїм ангелам накаже про тебе, щоби берегли тебе на всіх дорогах твоїх. Вони на руках понесуть тебе, аби ти часом не спіткнувся об камінь своєю ногою. На гадюку і змію наступиш, — ти потопчеш лева й змія! Адже він на Мене покладав надію — і Я його визволю. Захищу його, бо він пізнав Моє Ім’я. Закличе він до Мене — і Я його вислухаю; Я з ним у недолі — визволю і прославлю його. Я насичу його довгим віком і покажу йому Своє спасіння!
Псалми 90:1-16 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Г осподи, ти був пристанню нашою з роду в рід. Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже. Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські! Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі. Змітаєш їх геть; вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає. Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне. Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось. Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого. Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка. Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм. Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого? Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце! Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми! Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші! Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали. Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!