Дії Апостолів 4
4
1Коли вони говорили до народу, до них підійшли священники, начальник храмової сторожі і садукеї,
2обурені тим, що вони навчають народ і звіщають в Ісусі воскресіння з мертвих.
3І наклали на них руки, і посадили у в’язницю до наступного дня, бо вже був вечір.
4Багато ж хто з тих, що почули слово, увірували, і число тих людей було близько п’яти тисяч.
5Наступного дня зібралися в Єрусалимі їхні начальники, старійшини й книжники,
6і первосвященник Анна, і Каяфа, і Іоан, і Олександр, і всі, що були з первосвященницького роду,
7і, поставивши їх посередині, запитали: Якою силою чи яким іменем ви це зробили?
8Тоді Петро, наповнившись Святим Духом, сказав їм: Начальники народу і старійшини Ізраїлю!
9Якщо сьогодні нас допитують за благодіяння хворому чоловіку, яким чином він був зцілений,
10то хай буде відомо всім вам і всьому народу ізраїльському, що іменем Ісуса Христа Назаря́нина, Якого ви розіп’яли, Якого Бог воскресив із мертвих, Ним він стоїть перед вами здоровим.
11Він камінь, зневажений вами, будівничими, який став наріжним.
12І немає ні в кому іншому спасіння; бо немає іншого імені під небом, даного людям, яким ми маємо спастися.
13Побачивши сміливість Петра й Іоана і помітивши, що вони люди невчені й прості, вони дивувались, а тим часом впізнавали їх, що вони були з Ісусом.
14Бачачи ж зціленого чоловіка, що стояв з ними, нічого не могли сказати проти.
15І, наказавши їм вийти з Синедріону, стали міркувати між собою,
16кажучи: Що нам робити з цими людьми? Адже всім мешканцям Єрусалима відомо, що ними вчинене явне чудо, і ми не можемо заперечити цього.
17Та щоб це більше не поширювалось у народі, сильно пригрозімо їм, щоб вони нікому з людей більше не говорили цим іменем.
18І, покликавши їх, наказали їм взагалі не говорити і не навчати іменем Ісуса.
19Та Петро й Іоан сказали їм у відповідь: Самі посудіть, чи справедливо перед Богом слухати вас, а не Бога.
20Бо ми не можемо не говорити про те, що бачили й чули.
21Вони ж, пригрозивши ще, відпустили їх, нічого не знаходячи, як покарати їх, через народ, тому що всі прославляли Бога за те, що сталося.
22Бо більше сорока років було тому чоловіку, над яким вчинене це чудо зцілення.
23Коли ж їх відпустили, вони прийшли до своїх і розповіли про все, що сказали їм первосвященники й старійшини.
24Почувши це, вони однодушно піднесли голос до Бога і сказали: Владико! Ти Бог, Який створив небо, і землю, і море, і все, що в них;
25Який вустами Свого слуги Давида сказав: Чому шаленіють язичники і народи замишляють марне?
26Устають царі землі, і князі збираються разом проти Господа і проти Його Христа.
27Бо справді зібралися проти Твого святого Сина Ісуса, Якого Ти помазав, Ірод і Понтій Пілат з язичниками і народом ізраїльським,
28щоб зробити те, чому Твоя рука і Твій задум наперед призначили статися.
29І тепер, Господи, подивися на їхні погрози і дай Твоїм рабам з усією сміливістю говорити Твоє слово,
30в той час як Ти простягаєш Свою руку на вчинення зцілень, знамень і чудес ім’ям Твого святого Сина Ісуса.
31І коли вони помолилися, затряслося місце, на якому вони були зібрані, і всі наповнилися Святим Духом і стали говорити слово Боже зі сміливістю.
32У зібрання ж тих, що увірували, було одне серце й душа, і ні один нічого зі свого майна не називав своїм, а все в них було спільне.
33І апостоли з великою силою давали свідчення про воскресіння Господа Ісуса, і велика благодать була на всіх них.
34Бо не було серед них нікого нужденного; бо всі, що були власниками земель чи домів, продавали їх, і приносили ціну проданого,
35і клали до ніг апостолів, і кожному роздавалося, яка в кого була потреба.
36Так Іосія, прозваний апостолами Варнавою (що в перекладі означає «син утіхи»), левит, родом кіпрянин,
37у якого було поле, продав його, приніс гроші і поклав до ніг апостолів.
Поточний вибір:
Дії Апостолів 4: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко