Так от, і перший завіт мав правила богослужіння та земне святилище.
Бо скинія була влаштована так: перша, в якій був світильник, стіл і хліби покладання, яка називається «святе»;
а за другою завісою була скинія, яка називається «святе святих»,
яка мала золоту кадильницю, ковчег завіту, покритий з усіх сторін золотом, в якому був золотий глечик з манною, розцвілий жезл Аарона і скрижалі завіту,
а над ним — херувими слави, які отінюють кришку умилостивлення, про що неможливо зараз говорити докладно.
При такому влаштуванні в першу скинію завжди входять священники здійснювати богослужіння,
а в другу — один раз на рік тільки первосвященник, і не без крові, яку приносить за себе і за гріхи незнання народу.
Цим Святий Дух показує, що шлях у святе святих ще не відкритий, поки ще стоїть перша скинія.
Вона є прообразом для теперішнього часу, в який приносяться дари і жертви, що не можуть зробити жертвоприносця досконалим у совісті,
а тільки полягають у стравах, напоях, різних обмиваннях і плотських правилах, встановлених до часу виправлення.
Христос же, прийшовши як первосвященник майбутніх благ з більшою і досконалішою скинією, нерукотворною, тобто не цього творіння,
і не з кров’ю козлів і телят, а з власною кров’ю, один раз увійшов у святе святих, здобувши вічне викуплення.
Бо якщо кров биків і козлів і попіл телиці, окроплюючи осквернених, освячує до чистоти плоті,
то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе непорочним Богу, очистить нашу совість від мертвих діл для служіння Богу живому!