До євреїв 9:1-14
До євреїв 9:1-14 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Перша угода мала свої обряди й місця поклоніння, створені людьми. Їх було розташовано в наметі. Там стояв свічник і стіл з жертовними хлібами. Ця перша частина намету називалася Святим Місцем. За другою завісою був відділ намету, який називався «Святеє Святих». В тому відділі були золочений вівтар для кадіння ладану і ковчег Заповіту, весь окутий золотом. А в тім ковчегу — золота посудина з манною і розквітлий Ааронів жезл, а також таблиці з Заповітом. Понад ковчегом Херувими слави Божої охороняли місце спокути. Та не будемо зараз про все це так докладно. Коли все це було так влаштовано, священики завжди заходили до першого відділу намету, виконуючи обряд поклоніння. І лише сам первосвященик, лиш раз на рік входив до другого відділу, і то не без крові. Він приносив її за свої власні гріхи й за гріхи людей, заподіяні несвідомо. Отже, Дух Святий показує, що шлях до Святеє Святих ще не був відкритий, доки стоїть перший намет. Все це — символічне і вказує на теперішній час. Це означає, що дари і пожертви, принесені Богу, не можуть зробити того, хто їх приносить, внутрішньо досконалим. Вони обмежуються лише їжею та питвом та обрядовими обмиваннями: все це зовнішні правила, чинні лише для старих часів, доки не одержали ми нового наказу. Але тепер прийшов Христос, первосвященик нового добра, яке ми зараз маємо. Він служить у наметі, величнішому й досконалішому — нерукотворному. Він не належить цьому земному світові. Христос приніс кров не козлів і телят, а Свою власну. Він приніс її і з нею ввійшов до Святеє Святих, здобувши вічну спокуту за всіх нас. Бо якщо кров козлів і биків або попіл телиці покропили тих, хто був розбещений, і відновили їх до тілесної чистоти, то наскільки ж дієвішою буде кров Христова! Духом Святим приніс Він Себе, бездоганного, Богу в пожертву. Тож Його кров очистить нашу свідомість від злих вчинків, і ми зможемо поклонятися живому Богу.
До євреїв 9:1-14 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Так от, і перший завіт мав правила богослужіння та земне святилище. Бо скинія була влаштована так: перша, в якій був світильник, стіл і хліби покладання, яка називається «святе»; а за другою завісою була скинія, яка називається «святе святих», яка мала золоту кадильницю, ковчег завіту, покритий з усіх сторін золотом, в якому був золотий глечик з манною, розцвілий жезл Аарона і скрижалі завіту, а над ним — херувими слави, які отінюють кришку умилостивлення, про що неможливо зараз говорити докладно. При такому влаштуванні в першу скинію завжди входять священники здійснювати богослужіння, а в другу — один раз на рік тільки первосвященник, і не без крові, яку приносить за себе і за гріхи незнання народу. Цим Святий Дух показує, що шлях у святе святих ще не відкритий, поки ще стоїть перша скинія. Вона є прообразом для теперішнього часу, в який приносяться дари і жертви, що не можуть зробити жертвоприносця досконалим у совісті, а тільки полягають у стравах, напоях, різних обмиваннях і плотських правилах, встановлених до часу виправлення. Христос же, прийшовши як первосвященник майбутніх благ з більшою і досконалішою скинією, нерукотворною, тобто не цього творіння, і не з кров’ю козлів і телят, а з власною кров’ю, один раз увійшов у святе святих, здобувши вічне викуплення. Бо якщо кров биків і козлів і попіл телиці, окроплюючи осквернених, освячує до чистоти плоті, то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе непорочним Богу, очистить нашу совість від мертвих діл для служіння Богу живому!
До євреїв 9:1-14 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Мав же і перший заповіт постанови богослужби та світську святиню. Була бо уряджена перша скинія, яка зветься святиня, а в ній був свічник, і стіл, і жертвенні хліби. А за другою заслоною скинія, що зветься Святеє Святих. Мала вона золоту кадильницю й ковчега заповіту, усюди обкутого золотом, а в нім золота посудина з манною, і розцвіле жезло Ааронове та таблиці заповіту. А над ним херувими слави, що затінювали престола благодаті, про що говорити докладно тепер не потрібно. При такому ж урядженні до першої скинії входили завжди священики, правлячи служби Богові, а до другої раз на рік сам первосвященик, не без крови, яку він приносить за себе й за людські провини. Святий Дух виявляє оцим, що ще не відкрита дорога в святиню, коли ще стоїть перша скинія. Вона образ для часу теперішнього, за якого приносяться дари та жертви, що того не можуть вдосконалити, щодо сумління того, хто служить, що тільки в потравах та в напоях, та в різних обмиваннях, в уставах тілесних, установлено їх аж до часу направи. Але Христос, Первосвященик майбутнього доброго, прийшов із більшою й досконалішою скинією, нерукотворною, цебто не цього втворення, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю увійшов до святині один раз, та й набув вічне відкуплення. Бо коли кров козлів та телят та попіл із ялівок, як покропить нечистих, освячує їх на очищення тіла, скільки ж більш кров Христа, що Себе непорочного Богу приніс Святим Духом, очистить наше сумління від мертвих учинків, щоб служити нам Богові Живому!
До євреїв 9:1-14 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Отже, перший Завіт мав постанови, служіння та земну святиню. Тож був збудований перший намет, в якому були світильник, стіл і хліби покладання, який називається Святе. За другою завісою — намет, що називається Святе Святих; він мав золоту кадильницю, ковчег Завіту, повністю покритий золотом, в якому містилася золота посудина, в якій була манна, розквітла палиця Аарона і скрижалі Завіту. А над ним — херувими слави, які затінюють престол благодаті, про що нині не час говорити докладно. Згідно з установленням, до першого намету постійно входили священики, щоб виконувати служіння; до другого — один раз на рік входив лише первосвященик, не без крові, яку приносив за себе і за гріхи народу. Святий Дух засвідчує те, що дорога до святині ще не відкрита, доки стоїть перший намет. Він — образ теперішнього часу, в якому приносяться дари й жертви, які не можуть зробити досконалим сумління того, хто служить; які стосуються тільки їжі, напоїв, різних обмивань, постанов щодо тіла, і залишаються до часу виправлення. А Христос, Первосвященик майбутніх благ, прийшов через більший, досконаліший, нерукотворний намет, тобто неземної будови; і не завдяки крові козлів і телят, а завдяки власній крові Він увійшов один раз до святині й здійснив вічне викуплення. Бо якщо кров козлів і телят та з водою змішаний попіл телиці, коли ним покропити, освячує нечистих для очищення тіла, то наскільки більше кров Христа, Який вічним Духом приніс Себе, непорочного, Богові, очистить наше сумління від мертвих діл, щоб ми служили Живому Богові!
До євреїв 9:1-14 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську. Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята. За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих; мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта, а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно. Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби; у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини. Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть. Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить, а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи. Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування, анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє. Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту; то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?