Луки 14
14
1Одного разу, коли Він прийшов у дім одного з начальників фарисеїв у суботу поїсти хліба, вони стежили за Ним.
2I ось був перед Ним один чоловік, хворий на водянку.
3Iсус, заговоривши, сказав законникам і фарисеям: Чи можна зціляти в суботу?
4Вони ж мовчали. Він, узявши його, зцілив і відпустив.
5I, продовжуючи, сказав їм: У кого з вас осел чи віл упаде в колодязь, і він відразу не витягне його в суботній день?
6I вони не могли відповісти Йому на це.
7Розказав же запрошеним притчу, помітивши, як вони вибирають перші місця:
8Коли будеш запрошений кимось на весілля, не возлягай на першому місці, щоб серед запрошених ним не виявилося поважнішого за тебе,
9і той, хто запросив тебе і його, підійде і скаже тобі: Поступись йому місцем, — і тоді ти з соромом почнеш займати останнє місце.
10Але коли будеш запрошений, прийди й возляж на останньому місці, щоб, коли прийде той, хто запросив тебе, він сказав тобі: Друже, пересядь вище. Тоді тобі буде честь перед тими, хто возлежить з тобою.
11Бо кожен, хто підносить себе, буде понижений, а хто понижує себе, буде піднесений.
12Сказав також і тому, хто запросив Його: Коли влаштовуєш обід чи вечерю, не запрошуй ні своїх друзів, ні своїх братів, ні своїх родичів, ні багатих сусідів, щоб і вони в свою чергу не запросили тебе і тобі не було відплати.
13Але коли влаштовуєш бенкет, запрошуй бідних, калік, кульгавих, сліпих —
14і будеш блаженним, бо вони не зможуть відплатити тобі; бо тобі буде відплачено при воскресінні праведних.
15Почувши це, один із тих, що возлежали з Ним, сказав Йому: Блаженний той, хто їстиме хліб у Царстві Божому!
16Він же сказав йому: Один чоловік влаштував велику вечерю і запросив багатьох.
17У час вечері він послав свого раба сказати запрошеним: Ідіть, бо все вже готове.
18I почали всі, як один, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив поле, і мені необхідно піти подивитись його. Прошу тебе, вибач мені.
19Iнший сказав: Я купив п’ять пар волів і йду випробувати їх. Прошу тебе, вибач мені.
20Ще інший сказав: Я одружився і тому не можу прийти.
21Той раб прийшов і розповів про це своєму Господарю. Тоді господар дому розгнівався і сказав своєму рабу: Піди швидше на вулиці й провулки міста і приведи сюди бідних, і калік, і кульгавих, і сліпих.
22Раб сказав: Господарю, зроблено, як ти наказав, і ще є місце.
23Господар сказав рабу: Піди на дороги й до огорож і змусь людей прийти, щоб мій дім наповнився.
24Бо кажу вам, що ніхто з тих запрошених людей не скуштує моєї вечері.
25Iшло з Ним багато людей, і Він, обернувшись, сказав їм:
26Хто приходить до Мене і не ненавидить свого батька, і матері, і дружини, і дітей, і братів, і сестер, а до того ж і свого життя, той не може бути Моїм учнем.
27I хто не несе свого хреста і йде за Мною, той не може бути Моїм учнем.
28Бо хто з вас, бажаючи побудувати вежу, не сяде спочатку і не порахує витрат, чи має достатньо для закінчення?
29Щоб, коли закладе підвалини і не зможе закінчити, усі, хто побачить, не почали сміятися з нього
30і казати: Цей чоловік почав будувати і не зміг закінчити.
31Або який цар, ідучи вести війну проти іншого царя, не сяде спочатку й не порадиться, чи зможе він з десятьма тисячами виступити проти того, хто йде на нього з двадцятьма тисячами?
32Якщо ж ні, то, поки той ще далеко, пошле до нього посольство просити про мир.
33Так і кожен з вас, хто не залишить усього, що має, не може бути Моїм учнем.
34Сіль — хороша річ, та якщо сіль втратить смак, чим її приправити?
35Вона ні для землі, ні для гною не придатна; її викидають геть. Хто має вуха, щоб слухати, нехай слухає!
Поточний вибір:
Луки 14: НУП
Позначайте
Поділитись
Копіювати
Хочете, щоб ваші позначення зберігалися на всіх ваших пристроях? Зареєструйтеся або увійдіть
Copyright © 2021 by Ю. Л. Попченко