Прийшовши в околиці Кесарії Филипової, Ісус запитав Своїх учнів: За кого люди вважають Мене, Сина Людського?
Вони сказали: Одні за Іоана Хрестителя, інші за Іллю, а ще інші — за Єремію чи одного з пророків.
Він каже їм: А ви за кого вважаєте Мене?
Симон Петро сказав у відповідь: Ти Христос, Син Бога живого.
Ісус сказав йому у відповідь: Блаженний ти, Симоне Варіоно, бо не плоть і кров відкрили тобі це, а Мій Небесний Отець.
І Я кажу тобі: Ти Петро, і на цій скелі Я збудую Свою Церкву, і ворота пекла не здолають її.
І Я дам тобі ключі від Царства Небесного, і що ти зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах.
Тоді наказав Своїм учням, щоб нікому не казали, що Він є Ісус Христос.
З того часу Ісус почав відкривати Своїм учням, що Він має піти в Єрусалим і багато постраждати від старійшин, первосвященників і книжників, і бути вбитим, і на третій день воскреснути.
Відвівши Його вбік, Петро почав докоряти Йому: Боронь Тебе Господи! Не буде цього з Тобою!
Він же, обернувшись, сказав Петру: Відійди від Мене, сатано: ти Мені спокуса, бо думаєш не про Боже, а про людське!
Тоді Ісус сказав Своїм учням: Хто хоче піти за Мною, хай зречеться себе, візьме свій хрест і йде за Мною.
Бо хто хоче зберегти своє життя, той втратить його, а хто втратить своє життя ради Мене, той знайде його.
Бо яка користь людині, якщо вона здобуде весь світ, а свою душу втратить? Чи що дасть людина взамін за свою душу?
Бо Син Людський прийде у славі Свого Отця зі Своїми ангелами і тоді віддасть кожному за його ділами.
Істинно вам кажу: деякі з тих, що стоять тут, не скуштують смерті, доки не побачать Сина Людського, що йде у Своєму Царстві.