А Ісуса повели до первосвященника, і в нього зібралися всі первосвященники, старійшини й книжники.
Петро ж пішов за Ним здаля аж у палац первосвященника, і сидів там зі слугами, і грівся біля вогню.
Первосвященники ж і весь Синедріон шукали проти Ісуса свідчення, щоб видати Його на смерть, та не знаходили.
Бо хоча багато хто лжесвідчив проти Нього, їхні свідчення не сходились.
Тоді встали деякі і лжесвідчили проти Нього, кажучи:
Ми чули, як Він казав: Я зруйную цей рукотворний Храм і за три дні збудую інший, нерукотворний.
Але й такі їхні свідчення не сходились.
Тоді первосвященник став посередині й запитав Ісуса: Ти нічого не відповідаєш? Що це вони свідчать проти Тебе?
Та Він мовчав і нічого не відповідав. Первосвященник знову запитав Його і сказав Йому: Ти Христос, Син Благословенного?
Ісус сказав: Я; і ви побачите Сина Людського, що сидітиме праворуч Сили і йтиме з хмарами небесними.
Тоді первосвященник роздер свій одяг і сказав: Навіщо нам ще свідки?
Ви чули богохульство. Що ви думаєте? Вони ж усі присудили, що Він підлягає смерті.
І деякі почали плювати на Нього, і закривати Йому обличчя, і бити Його кулаками, і казати Йому: Проречи. І слуги били Його по щоках.
Коли Петро був унизу в дворі, прийшла одна із служниць первосвященника
і, побачивши Петра, що грівся, і придивившись до нього, сказала: І ти був з Ісусом Назарянином.
Та він зрікся, сказавши: Я не знаю і не розумію, про що ти говориш. Він вийшов на передній двір, і тут заспівав півень.
Служниця, побачивши його знову, почала казати тим, що стояли поруч: Він один з них.
Та він знову зрікся. Трохи згодом ті, що стояли поруч, знову сказали Петру: Дійсно, ти один з них, бо ти галілеянин і твоя мова схожа.
Та він почав присягатися й клястися: Я не знаю цього Чоловіка, про Якого ви говорите.
І тут удруге заспівав півень. І згадав Петро слова, які сказав йому Ісус: Перш ніж двічі заспіває півень, ти тричі зречешся Мене, — і кинувся геть і став плакати.