Вiд Луки 16:1-13
Вiд Луки 16:1-13 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Ісус сказав Своїм учням: «В одного багатія був управитель, якого звинувачували в тому, що він краде гроші свого господаря. Хазяїн покликав свого управителя й запитав: „Що означають ці чутки про тебе? Дай мені докладний звіт про те, як ти розпоряджався моїми грішми, оскільки надалі ти не можеш виконувати ці обов’язки”. Тоді управитель сказав собі: „Як же мені бути? Хазяїн вигнав мене з роботи. Я не такий дужий, щоб землю копати, а жебракувати соромно. Я знаю, що зробити, щоб, коли мене з управління скинуть, люди прийняли мене в своїх оселях”. Він покликав кожного з господаревих боржників. Першого з них запитав: „Скільки ти винен господареві?” Той відповідає: „Сто мір оливи”. Управитель каже: „Візьми свою розписку, сідай і перепиши швидко — хай буде п’ятдесят”. Іншого боржника він запитав: „А ти скільки винен?” Той каже: „Сто мірок пшениці”. Управитель тоді йому: „Візьми розписку й перепиши, зроби вісімдесят мірок”. І господар похвалив свого безчесного управителя за те, що той діяв так винахідливо. Мирський люди більш винахідливі у повсякденних справах одне з одним, ніж духовні. Тож кажу вам: „Витрачайте блага земні, щоб завести собі друзів. Потім, коли ці блага минуться, вас привітають у вічних оселях”. Чоловікові, якому вірять у малому, повірять і у великому, а той, хто безчесний в малому, і у великому чесний не буде. І якщо ви не гідні довіри в багатствах земних, то хто довірить вам справжнє багатство? І якщо ви не гідні довіри в поводженні з тим, що належить іншим, хто дасть вам те, що належить вам?» «Не може слуга служити двом господарям, бо зненавидить одного й полюбить іншого або буде відданий одному і зневажатиме іншого. Не можна водночас поклонятися Богові й грошам».
Вiд Луки 16:1-13 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Сказав же і Своїм учням: Був один багатий чоловік, який мав управителя, і йому донесли на нього, що той марнує його майно. Він покликав його і сказав йому: Що це я чую про тебе? Дай звіт про своє управління, бо ти не можеш більше управляти. Управитель сказав у собі: Що мені робити? Мій господар забирає в мене управління. Копати не можу, просити милостиню соромлюсь. Я знаю, що зробити, щоб, коли буду відсторонений від управління, люди прийняли мене в свої доми. I, покликавши окремо кожного з боржників свого господаря, сказав першому: Скільки ти винен моєму господарю? Той сказав: Сто батів оливи. Він сказав йому: Бери свою розписку, швидше сідай і пиши: «п’ятдесят». Потім сказав іншому: А ти скільки винен? Той сказав: Сто корів пшениці. Він каже йому: Бери свою розписку і пиши: «вісімдесят». I похвалив господар неправедного управителя за те, що розумно зробив; бо сини цього світу розумніші зі своїм родом від синів світла. I Я кажу вам: Здобувайте собі друзів мамоною неправедною, щоб, коли вас не стане, вони прийняли вас у вічні оселі. Вірний у найменшому і у великому вірний, а неправедний у найменшому і у великому неправедний. Тож якщо в неправедній мамоні ви не були вірні, хто довірить вам істинне багатство? I якщо в чужому ви не були вірні, хто дасть вам ваше? Жоден слуга не може служити двом господарям, бо або одного буде ненавидіти, а іншого любити, або одному буде відданий, а іншого буде зневажати; не можете служити Богові й мамоні.
Вiд Луки 16:1-13 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
Оповів же Він й учням Своїм: Один чоловік був багатий, і мав управителя, що оскаржений був перед ним, ніби він переводить маєток його. І він покликав його, і до нього сказав: Що це чую про тебе? Дай звіт про своє управительство, бо більше не зможеш рядити. І управитель почав міркувати собі: Що я маю робити, коли пан управительство відійме від мене? Копати не можу, просити соромлюсь. Знаю, що я зроблю, щоб мене прийняли до домів своїх, коли буду я скинений із управительства. І закликав він нарізно кожного з боржників свого пана, та й питається першого: Скільки винен ти панові моєму? А той відказав: Сто кадок оливи. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою, швидко сідай та й пиши: п’ятдесят. А потім питається другого: А ти скільки винен? І той відказав: Сто кірців пшениці. І сказав він йому: Візьми ось розписку свою й напиши: вісімдесят. І пан похвалив управителя цього невірного, що він мудро вчинив. Бо сини цього світу в своїм поколінні мудріші, аніж сини світла. І Я вам кажу: Набувайте друзів собі від багатства неправедного, щоб, коли проминеться воно, прийняли вас до вічних осель. Хто вірний в найменшому, і в великому вірний; і хто несправедливий в найменшому, і в великому несправедливий. Отож, коли в несправедливім багатстві ви не були вірні, хто вам правдиве довірить? І коли ви в чужому не були вірні, хто ваше вам дасть? Жаден раб не може служить двом панам, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові й мамоні служити!
Вiд Луки 16:1-13 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Говорив же Він і до учнів: Був один багатий чоловік, котрий мав управителя, якого звинуватили, нібито він розтрачує його майно. Покликавши його, сказав йому: Що це я чую про тебе? Дай звіт за своє управління, бо більше не зможеш керувати! Став міркувати собі управитель: Що маю робити, — мій пан позбавляє мене управління? Копати не маю сили, жебракувати соромлюся. Знаю, що зроблю: коли буду усунений від управління, то хай приймуть мене до своїх домів! І, покликавши кожного з боржників свого пана, запитав першого: Скільки винен ти моєму панові? Той відповів: Сто мірок олії. І сказав він йому: Візьми свою розписку, швидко сідай і напиши: п’ятдесят! Потім запитав другого: А ти скільки винен? Той відказав: Сто мірок пшениці. Каже йому: Візьми свою розписку й напиши: вісімдесят. І похвалив пан нечесного управителя, бо той мудро вчинив. Адже сини цього світу мудріші від синів світла у своєму роді. І Я вам кажу: Набувайте собі друзів з мамони неправди, щоб коли вона зникне, прийняли вас до вічних осель. Вірний у найменшому — і у великому вірний; несправедливий у найменшому — і у великому несправедливий. Тож коли в неправедному багатстві ви не були вірні, то хто вам довірить справжнє? І коли в чужому ви не були вірні, то хто вам дасть ваше? Жодний раб не може двом панам служити: або одного буде ненавидіти, а другого любитиме; або одного буде триматися, а другим нехтуватиме. Не можете служити Богові й мамоні!
Вiд Луки 16:1-13 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його. І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником. Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь. Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої. І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму? Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять. Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять. І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм. І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї. Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний. Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить? І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть? Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.