Вiд Луки 22:39-46
Вiд Луки 22:39-46 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його. А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився, благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!... І Ангол із неба з’явився до Нього, і додавав Йому сили. А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю... І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби... І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!
Вiд Луки 22:39-46 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним. Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам». Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися: «Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш». І з’явився перед Ним Ангел з небес і зміцнив Його сили. Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем. Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».
Вiд Луки 22:39-46 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
I, вийшовши, пішов за звичаєм на Оливну гору, і з Ним пішли і Його учні. Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу. А Сам відійшов від них на відстань кидка каменя і, ставши на коліна, молився, кажучи: Отче, якщо Ти хочеш, пронеси цю чашу повз Мене! Утім, не Моя воля, а Твоя хай буде! I з’явився Йому ангел з неба і підкріпляв Його. I, будучи в борінні, Він ще палкіше молився, і Його піт був як краплі крові, що падали на землю. Уставши з молитви, Він прийшов до учнів і побачив, що вони сплять від суму, і сказав їм: Що ви спите? Устаньте й моліться, щоб не впасти в спокусу.
Вiд Луки 22:39-46 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Вийшовши, Він попрямував за звичаєм на Оливну гору, а за Ним пішли учні. Прийшовши на місце, Він сказав їм: Моліться, щоб не потрапили ви у спокусу. А Сам відійшов від них на віддаль, як кинути каменем, упав на коліна й молився, промовляючи: Отче, коли хочеш, зроби, щоб минула Мене чаша ця; однак не Моя хай буде воля, але Твоя! З’явився Йому ангел з неба, який додав Йому сили. Перебуваючи у великій тривозі, Він ще ревніше молився; піт Його став, як краплини крові, що капали на землю. Уставши від молитви, Він підійшов до учнів і знайшов, що вони заснули від смутку. І сказав їм: Чому спите? Устаньте й моліться, щоб ви не потрапили у спокусу.
Вiд Луки 22:39-46 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його. Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу. А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся, глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде. Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його. І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю. І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку, і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.