Вiд Марка 11:1-26
Вiд Марка 11:1-26 Свята Біблія: Сучасною мовою (UMT)
Коли Ісус і Його учні наблизилися до Єрусалиму, вони зупинилися у містах Ветфаґія та Віфанія, що біля Оливної гори. Тоді Він відіслав двох Своїх учнів з такими словами: «Ідіть у це місто, що перед вами. Тільки-но ви ввійдете туди, то одразу ж знайдете там припнутого віслючка, на якому ніхто ще не їздив. Відв’яжіть його й приведіть сюди. А якщо хтось запитає вас: „Для чого ви відв’язуєте його?” — то ви мусите відповісти: „Віслючок потрібен Господу, але Він незабаром пришле його сюди”». Отож учні пішли до села й, знайшовши віслючка, припнутого до дверей на вулиці, відв’язали його. Дехто з людей, які стояли там, запитали їх: «Що ви робите? Навіщо віслючка відв’язуєте?» Та учні відповіли, як Ісус їх навчив, тож люди дозволили їм забрати віслючка. Привівши віслючка до Ісуса, вони поклали на нього свій одяг, а Ісус сів на нього верхи. Багато хто з людей стелили на дорозі свій одяг, а інші — зелене віття, зрізане в лузі. Люди в натовпі, які йшли попереду й позаду Нього, вигукували: «Осанна! Благословенний Той, Хто приходить в ім’я Господнє! Благословенне царство батька нашого Давида! Осанна Богу в небесах!» Увійшовши до Єрусалиму, Ісус ступив у храм і оглянув усе навколо. Але оскільки було вже пізно, Він вирушив із дванадцятьма апостолами до Віфанії. Наступного дня, коли Ісус вирушав з Віфанії, Він дуже зголоднів. Побачивши ряснолисте фіґове дерево, Він підійшов подивитися, чи не знайдеться на ньому плодів. Та наблизившись, Ісус не побачив на дереві нічого, крім самого листя, оскільки була не та пора, коли родить фіґове дерево. Тоді ж Ісус промовив до дерева: «Нехай же повік більше ніхто не їсть плодів твоїх!» Та учні Його те чули. У Єрусалимі Ісус зайшов у двір храму, і почав виганяти звідти усіх, хто щось там продавав або купував. Він перевертав столи міняйл та лави тих, хто продавав голубів. І не дозволяв нікому нічого проносити через храм. Потім Ісус почав навчати людей, промовляючи: «У Святому Писанні сказано: „Мій храм буде домом молитви для всіх народів”, а ви перетворили його на розбійницьке кубло!» Головні священики та книжники почули те й почали обмірковувати, як убити Ісуса, бо боялися Його, адже весь народ був вражений Його наукою. Як настав вечір, Ісус і Його учні подалися з міста. Вранці, йдучи повз фіґове дерево, учні побачили, що воно геть висохло від самого кореня. Петро згадав про дерево і сказав Ісусу: «Вчителю, поглянь! Те дерево, що Ти прокляв, геть усохло». Ісус відповів на те: «Майте віру в Бога. Істинно кажу вам: якщо скажете цій горі: „Зруш з місця і впади в море!” І якщо матимете ви віру і не сумніватиметесь, то воно неодмінно збудеться. Ось чому Я й кажу вам: чого б не просили ви у молитві, вірте, що ви все це вже одержали, й тоді усе це стане вашим. Коли молитеся, прощайте тим, проти кого щось погане маєте, щоб і Отець ваш на небесах міг простити вам гріхи ваші. [Але якщо ви не прощаєте, то й Отець Небесний не простить вам гріхів ваших»].
Вiд Марка 11:1-26 Переклад. Ю. Попченка. (НУП)
Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Віффагії і Віфанії, до Оливної гори, Iсус посилає двох Своїх учнів і каже їм: Підіть у село, що перед вами, і відразу при вході в нього знайдете прив’язане осля, на яке ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його й приведіть. А якщо хтось скаже вам: Що це ви робите? — ви скажіть: Воно потрібне Господу, — і той відразу пошле його сюди. Вони пішли й знайшли осля, прив’язане біля дверей на вулиці, і відв’язали його. Деякі з тих, що стояли там, сказали їм: Що ви робите? Навіщо відв’язуєте осля? Вони сказали, як наказав їм Ісус, і ті відпустили їх. Вони привели осля до Ісуса і поклали на нього свій одяг, і Він сів на нього. Багато ж хто розстелив на дорозі свій одяг, а інші зрізали гілки з дерев і розстеляли їх на дорозі. А ті, що йшли попереду й позаду Iсуса, вигукували: Осанна! Благословенний Той, що йде в ім’я Господнє! Благословенне царство нашого отця Давида, що йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! Ісус увійшов у Єрусалим і в Храм і, оглянувши все, пішов з Дванадцятьма у Віфанію, бо час був уже пізній. Наступного дня, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів. І, побачивши здаля смоковницю, вкриту листям, пішов подивитись, чи часом не знайде чогось на ній, та, підійшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не була пора смокв. Ісус, заговоривши, сказав їй: Хай ніхто більше не з’їсть з тебе плоду повік! І Його учні те чули. Приходять вони в Єрусалим, і Ісус, увійшовши в Храм, почав виганяти тих, хто продавав і купував у Храмі, і столи міняльників грошей і лавки продавців голубів перекинув. І не дозволяв, щоб хтось проніс через Храм якусь річ. І навчав, кажучи їм: Хіба не написано: Мій дім буде названий домом молитви для всіх народів? А ви зробили з нього вертеп розбійників. Почули це книжники й первосвященники і стали шукати, як би погубити Його, бо боялися Його, тому що весь народ дивувався Його вченню. Коли ж настав вечір, Він вийшов з міста. Вранці, проходячи, вони побачили, що смоковниця всохла до кореня. Тут Петро, згадавши, каже Йому: Равві, дивись: смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. Ісус сказав їм у відповідь: Майте віру в Бога. Бо істинно вам кажу: хто скаже цій горі: Зрушся і кинься в море, — і не засумнівається у своєму серці, а повірить, що сказане ним станеться, то буде йому, що б він не сказав. Тому кажу вам: усе, що тільки будете просити в молитві, вірте, що отримаєте, — і буде вам. І коли стоїте на молитві, прощайте, якщо маєте щось проти когось, щоб і ваш Небесний Отець простив вам ваші провини. Якщо ж не прощаєте, то й ваш Небесний Отець не простить ваших провин.
Вiд Марка 11:1-26 Біблія в пер. Івана Огієнка 1962 (UBIO)
І коли вони наблизились до Єрусалиму, до Вітфагії й Віфанії, на Оливній горі, тоді Він посилає двох учнів Своїх, і каже до них: Ідіть у село, яке перед вами, і, входячи в нього, ви знайдете зараз прив’язане осля, що на нього ніхто ще з людей не сідав. Відв’яжіть його, і приведіть. Коли ж скаже хто вам: Що це ви робите? відкажіть: Господь потребує його, і відішле його сюди зараз. І вони відійшли, і знайшли те осля, що прив’язане коло воріт ізнадвору було при дорозі, і відв’язали його. А деякі з тих, що стояли там, сказали до них: Що ви робите? Пощо осля ви відв’язуєте? Вони ж їм відказали, як звелів їм Ісус, і відпущено їх. І вони привели до Ісуса осля, і поклали на нього плащі свої, а Він сів на нього. Багато ж народу стелили одежу свою по дорозі, а інші стелили дорогою зелень, натяту в полях. А ті, що йшли перед Ним і позаду, викрикували: Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім’я! Благословенне Царство, що надходить, Отця нашого Давида! Осанна на висоті! Потому ввійшов Він до Єрусалиму, і в храм. А оглянувши все, як година вже пізня була, Він пішов у Віфанію з Дванадцятьма. А назавтра, коли вони вийшли з Віфанії, Він зголоднів був. І, побачивши здалека фіґове дерево, вкрите листями, Він підійшов, чи не знайде на ньому чого. І, прийшовши до нього, не знайшов нічого, крім листя самого, не пора бо на фіґи була. І озвався Ісус і промовив до нього: Щоб більше ніхто твого плоду не з’їв аж повіки! А учні Його все те чули. І прийшли вони в Єрусалим. А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів. І Він не дозволяв, щоб хто річ яку носив через храм. І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників! І почули це первосвященики й книжники, і шукали, як Його погубити, бо боялись Його, увесь бо народ дивувався науці Його. А як пізно ставало, вони поза місто виходили. А проходячи вранці, побачили фіґове дерево, усохле від кореня. І, згадавши Петро, говорить Йому: Учителю, глянь фіґове дерево, що прокляв Ти, усохло! А Ісус їм у відповідь каже: Майте віру Божу! Поправді кажу вам: Як хто скаже горі цій: Порушся та й кинься до моря, і не матиме сумніву в серці своїм, але матиме віру, що станеться так, як говорить, то буде йому! Через це говорю вам: Усе, чого ви в молитві попросите, вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли стоїте на молитві, то прощайте, як маєте що проти кого, щоб і Отець ваш Небесний пробачив вам прогріхи ваші. Коли ж не прощаєте ви, то й Отець ваш Небесний не простить вам прогріхів ваших.
Вiд Марка 11:1-26 Переклад Р. Турконяка (УТТ)
Коли вони наблизилися до Єрусалима, до Витфагії та Витанії, до гори Оливної, Він послав двох Своїх учнів і сказав їм: Ідіть до села, що перед вами, і як тільки ввійдете до нього, знайдете прив’язаного молодого осла, на якого ще ніхто з людей не сідав; відв’яжіть його і приведіть. А коли хто запитає вас: Навіщо це ви робите? — то скажіть: Господь потребує його, — Він відразу ж відішле його назад. І вони пішли, знайшли осля, прив’язане до воріт ззовні на узбіччі, і почали відв’язувати його. Дехто з тих, які там стояли, говорили їм: Що це ви робите? Навіщо відв’язуєте осля? А вони відказали їм так, як звелів Ісус; тоді відпустили їх. І привели осля до Ісуса, поклали на нього свої плащі, і Він сів на нього. Багато хто стелив свій одяг на дорозі, інші ж різали гілки на полях [і стелили по дорозі]. 7 І ті, які йшли попереду, і ті, які йшли слідом за Ним, вигукували: Осанна! Благословенний, Хто йде в Ім’я Господнє! Благословенне прийдешнє царство батька нашого Давида! Осанна на висотах! Ісус увійшов у Єрусалим — до храму. Оглянув усе. Та оскільки була вже пізня година, Він пішов з дванадцятьма до Витанії. Наступного дня, як вони вийшли з Витанії, Він зголоднів. І, побачивши здалека смоківницю, вкриту листям, Він підійшов: може, щось знайде на ній. Але, наблизившись до неї, Він нічого не знайшов, окрім листя, бо не була ще пора на смокви. Озвався і промовив Він до смоківниці: Хай з тебе ніколи більше ніхто плоду не їсть! І чули те Його учні. І вони прийшли в Єрусалим. А ввійшовши до храму, Він почав виганяти тих, які продавали й купували в храмі, поперекидав столи міняльників грошей і ослони тих, які продавали голубів, та не дозволяв, щоб носили речі через храм. І Він навчав їх, кажучи їм: Хіба не написано, що дім Мій назветься домом молитви для всіх народів? А ви його зробили печерою розбійників! І почули про це книжники та первосвященики, і шукали нагоди, як би то Його погубити, але боялися, бо весь народ захоплювався Його вченням. А як ставало пізно, вони виходили за межі міста. Проходячи вранці, вони побачили смоківницю, яка вся аж від кореня всохла. І, згадавши, Петро каже Йому: Учителю, дивися: смоківниця, яку Ти прокляв, усохла! У відповідь Ісус промовив до них: Майте віру Божу! Запевняю вас, що коли хто цій горі скаже: Зрушся і кинься в море, — і не буде сумніватися у своєму серці, але буде вірити, що станеться згідно зі сказаним, — то так і буде йому. Тому Я кажу вам: Усе, про що молитесь і просите, — вірте, що одержите, і сповниться вам. І коли ви стоїте на молитві, прощайте, коли маєте щось проти когось, щоб і ваш Отець Небесний простив вам ваші провини. [Коли ж ви не прощаєте, то й ваш Отець Небесний не прощатиме вам ваших провин].
Вiд Марка 11:1-26 Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905 (UKRK)
І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть. І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди. Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма. І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города. А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла. І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.