Звільніться від заздрості: 6-денний план читання від Анни ЛайтЗразок

День 2. Історія заздрості

Заздрість існує вже давно. Фактично ще до початку часів. Коли Люцифер упав з неба, його згубила заздрість. Побачивши свою красу, він наповнився егоїстичною гордістю і хотів більшого – найвищого місця, місця честі та слави, призначеного лише для Бога. Пам'ятаєте визначення заздрощів? Почуття незадоволеності чи образи, спричинене чужим майном, якостями чи удачею.

Можна сказати, що сам занепалий змій через заздрість спонукав Адама і Єву згрішити в Саду і повірити, що Бог щось приховує від них. Поїсти з дерева пізнання добра і зла означало, що вони будуть подібні до Бога. Але Бог сказав не їсти з нього... що Він приховував? Чому Він їх стримував? Отже, Адам і Єва здобули те, що, на їхню думку, вони заслужили. 

Лише через кілька років ми бачимо, як Каїн бореться з гіркою заздрістю до свого брата Авеля. Жертва Авеля була приємнішою для Бога, ніж жертва його брата, і злість, яку відчував Каїн, спонукала його до вбивства. 

Заздрість Саула до Давида зводила його з розуму. (1 Самуїла 18) 

Заздрість відправила Ісуса на хрест. (Марка 15)

Заздрість – немаленький гріх, з яким треба боротися. Він внесений до списку семи смертних гріхів, і ми не маємо ігнорувати його, думаючи, що він застарів чи не впливає на нас сьогодні. Багато негативних емоцій, з якими ви можете боротися, кореняться в заздрощах. Коли я зрозуміла це, то змогла краще виборювати свободу, яка, як я знала, була доступна.

Як письменниці мені завжди було важко цінувати інших письменників, бо я відчувала загрозу їхньої величі, ніби їхня обдарованість якимось чином применшувала мою власну. Я не могла цінувати чужий талант чи захоплюватися ним. Впевнена, що ви відчували щось подібне. Ви бачите або чуєте про те, що хтось отримує бажаний результат, і замість того, щоб відповідати позитивно чи благословляти, ваша перша реакція – спростувати, вкусити чи звинуватити. Можливо, ви хочете порадіти за них, але ваше тіло хоче протикати дірки чи критикувати людину чи ситуацію, щоб принизити їх. 

Це особливо спокусливо, якщо бажаний результат - це те, що ви хочете для себе. Коли ми бачимо, що інші мають те, що, на нашу думку, повинні мати ми, заздрість утримує нас від благословення і святкування, а натомість викликає укол гіркоти. Ми можемо добре приховати її (або подумати, що добре приховуємо), але вона все ще там, викликає біль та роз'ятрює рани всередині. 

Заздрість - одна з найнебезпечніших тактик ворога в наш час, бо вона міцно вкоренилася в наших думках. Ми можемо навіть не усвідомлювати завданих нам збитків, бо не хочемо визнавати, що боремося. Навіть зараз ви можете ухилятися від спонукань Святого Духа, намагаючись переконати себе, що ви не так сильно боретеся із заздрістю. Ми думаємо, що якщо ми будемо тримати її в секреті, вона зникне, але насправді чим більше ми пригнічуємо це почуття заздрості, тим сильніше воно мучить нас і виростає у нашому дусі, приносячи такі плоди, як обурення, гнів, гордість. депресія та занепокоєння. 

Дуже важливо, щоб ми зрозуміли, як заздрість проникає в наш дух, щоб ми могли захистити свої серця і знайти тривалу свободу.