каМЕНІ #2

Ісус часто ходив по камінню. Це були вимощені каменем дороги і витоптані стежки. Пустельна частина Ізраїлю теж була не піщаною, як зазвичай ми собі уявляємо, а нагадувала величезне звалище каміння. Саме там, у пустелі, в руках Ісуса був камінь. Можливо, Він взяв його, щоб жбурнути з пересердя, або ж форма каменю привернула увагу Спасителя. Втім, що б я не написав, це буде лише художньою вигадкою. Та саме той камінь став предметом спокуси. Він став полем бою між Ісусом і дияволом.

Камінь був невеликого розміру, але значення того, що відбувалося навколо нього, було грандіозним! Диявол вимагав чуда! Наполягав, щоб Ісус, скориставшись силою, задовольнив Свою потребу у їжі. Та Ісус мав інше бажання, яке викликає у мене захоплення і змушує ще більше цінувати Ним: Він відмовився від чуда, відмовився від Свого, щоб показати ціну відречення та стати звичайною людиною.

Саме там, у пустелі. Саме тоді, перед початком Його публічного служіння. Саме таким чином Бог, Який може все і має все, відмовляється від всього, щоб бути, як ми... Камінь, який спокусник пропонував перетворити на хліб, був значно більшим за можливість поїсти. Він був плацдармом, ареною події, яку апостол Павло опише так:

«Хоч і був Він Богом у всіх відношеннях, та не вважав Свою рівність Богові скарбом, за який треба триматися. Замість того, Він полишив Своє місце із Господом, ставши рабом, звичайною людиною. І ставши таким, принизив Себе, й був покірливим до останньої години, аж до смерті на хресті».

До Филип'ян 2:6-8

Коли Він відпустив з руки камінь, який лише за одним Його словом міг перетворитися на хліб, Він відпустив Свою Божественну природу. Він не вважав, що це те, за що варто триматися. Його ціллю став я, ти і ще багато сердець, яким Він, принизивши Себе, послужив.

Потім було нагадування від диявола про те, що якби Ісус і стрибнув зі стіни храму, то не спіткнувся об каміння. На високій кам’яній скелі сатана показував Сину Божому усі багатства і славу світу. Цей час - час боротьби Ісуса серед каміння, боротьби, яку Він виграв. Виграв, щоб завоювати мене. Завоювати не чудом, авторитетом чи таємницями, а любов‘ю, проявленою у жертві.