Подорож до Віфлеєму

Чи можливо уявити собі подорож, коли серце переповнене надією, а тіло втомлене до краю? Вагітній жінці на пізньому місяці довелося здійснити довгу, тяжку подорож через кам’янисті дороги, під відкритим небом, в холоді, без зручностей і без можливості відпочити.

Місто було переповнене людьми, і навколо панував хаос: галас, штовханина, запахи, що змішувалися з вітром. Немає місця для відпочинку, готелі забиті, і всі двері зачинені. А замість теплого, затишного номера, де можна було б нарешті перепочити, вони потрапляють до хліва — похмурого та непривітного місця. В тісноті, серед запаху тварин, у темряві, що огортала кожен куток, народжується Той, хто принесе світло в цей світ.

Якби ми були на місці Марії, ми могли б запитати: «Чому так? Чому саме в такому місці?» Але саме тут, в хліву, в цих нелегких обставинах, починається велике диво. Божий план, який, хоч і в простоті, змінює весь світ. Той, хто має владу над всім, обирає найменше, щоб через це показати справжню велич: в смиренності та покорі.

Ця довга, важка подорож, безсумнівно, була частиною великої історії спасіння. Вона вчить нас, що навіть серед найтемніших моментів, коли наш шлях здається непередбачуваним і сповненим труднощів, Божий план здійснюється. Як і Марія та Йосип, ми часто не розуміємо, чому доводиться пройти через важкі випробування, але Бог вміє здійснювати свої чудеса через наші болі і сумніви.

Цей шлях, що здається безлюдним і темним, часто є саме тим шляхом, який веде до великої мети. Кожен крок, навіть у темряві, наближає нас до чудес, які ми ще не можемо побачити. Тому навіть тоді, коли обставини виглядають як безнадійний хлів, ми можемо довірити своєму Богу, бо Він знає, що робить. І, зрештою, ми можемо побачити, як у найменшому й найпотужнішому моменті розцвітає Божа слава.