Коли серце самотнє: 7 біблійних історій надіїЗразок

Ісус (самотність у стражданні)

Слабкість пронизувала моє тіло, в голові паморочилося, я ледве могла пересуватися по кімнаті. Невідома тоді мені хвороба, а насправді психосоматика, скувала моє тіло на декілька місяців. Сама у квартирі й, здавалося, сама у Всесвіті. Я молилася, щоб Бог дав мені сили на 20 хв, щоб я могла встати та сходити в магазин за продуктами чи приготувати їсти. «Всім байдуже, ніхто до мене не прийде, я можу покладатися лише на себе» - ці думки вили гніздо в моїй голові, але чи було це правдою?

Наші ближні такі ж грішні люди як я сама, як ти. І якщо бути чесною, то я теж не завжди уважна до болю інших, не завжди спішу на допомогу людині, коли чую про її потреби, а іноді просто не маю можливості, ми обмежені люди. Нам треба це розуміти, коли почуваємося самотніми та залишеними у стражданні. Люди не завжди можуть допомогти, бо вони обмежені, бо вони зайняті іншим, а я не є центром Всесвіту, цей світ не був створений, щоб задовольняти всі мої потреби.

Ісусе! Бог усього, обмежив Себе, ставши людиною і поставив себе в залежність від грішних людей. Коли Він був у Гефсиманії, Йому так була потрібна підтримка Своїх учнів. Він просив їх просто побути поряд, а вони заснули. Хіба Він не заслужив годинку їхньої уваги? Хіба це було так важко? Він у найтяжчі години Свого земного життя просить їх бути поряд, не зриватися і не їхати через все місто, а тут, просто не спати!

Римл. 11: 36 Адже все з Нього, через Нього і для Нього! Йому слава навіки.

Він є центром усього творіння, тож хіба Бог не міг послати Йому допомогу в цій агонії? Хіба не міг допомогти учням бути бадьорими? Міг, але не зробив, бо це був той шлях, який мав пройти Ісус.

Ти і я також маємо пройти свій шлях боротьби та віри. Кожен має свою Голгофу, де ти просиш пронести цю чашу повз, та це не відбувається. Ми думаємо про себе краще, ніж ми є, ми просимо, а іноді вимагаємо від Бога і людей більше, ніж вони можуть дати. Ми шукаємо в людях те, що може дати нам тільки Бог: любов, прийняття, підтримку, втіху і т.д. Люди іноді не можуть це нам дати, якби навіть хотіли, а іноді не хочуть, бо вони теж є грішні й зараз це для них не є важливим. Твоє болить лише тобі й Богу. Бог ніколи не проходить повз наші страждання, ніколи не залишає нас на самоті, як це було з Йосифом, Агар чи Ноемі.

Ми можемо відчувати самотність, але чи дамо ми їй заволодіти нашим життям і мати гіркоту та образу в серці, це залежить тільки від нас самих.

Подумай: Про що ти зараз просиш Бога, щоб «забрав цю чашу» від тебе? Розкажи Йому про цей біль, Він поряд. Які твої очікування від людей не здійснилися? Чи готовий ти віддати це Богу, як Ісус, і сказати: «Хай буде не те, що я хочу, а що Ти!»