Різдвяне поклонінняЗразок

Я маю надію, що отримаю новий велосипед.
Я маю надію, що моя команда виграє цю гру.
Я маю надію, що подобаюся людям.
Я маю надію, що їй подобаюсь.
Я маю надію, що потраплю до цієї школи.
Я маю надію отримати роботу моєї мрії.
Я маю надію знайти другу половинку.
Я маю надію отримати підвищення на роботі.
Я маю надію мати колись дітей.
Я маю надію, що я добра людина.
Я маю надію позбутися цієї звички.
Я маю надію, що ніхто не засудить мене за брудну оселю. 

Сподіваюся, я перестану так почуватися.
Сподіваюся, це все недарма.
Сподіваюся, я не розчаруюсь у житті.
Сподіваюся...
Сподіваюся...
Сподіваюся... 

Наші надії окреслюють наше життя. 

Приказок 13:12:
"Довге чекання спустошує душу, а здійснене бажання — це дерево життя". 

Усе життя ми балансуємо між розчаруванням і задоволенням, правда? 

З дитинства ми знаємо, що, коли на щось сподіваєшся, то в результаті буде або одне, або інше. Ми робимо все, що в наших силах, щоб уникнути розчарування та забезпечити задоволення. 

Подумайте ось про що: колись люди не мали надії, і Бог говорив до них через пророка Ісаю. 

Ісаї 9:6:
"Бо народився для нас син, нам подарували сина, на плечі якого покладено владу. І назвали його Чудотворним Радником, Всемогутнім Богом, Вічним Батьком, Князем Благоденства". 

Звучить приголомшливо, але додайте сюди 700 років очікування.

Луки 2:12:
"... ви знайдете в яслах Дитину, загорнуту у полотно". 

З часу пророцтва Ісаї до народження Ісуса пройшло близько 700 років, не кажучи вже про те, що з часів Авраама до появи Ісуса пройшло близько 2000 років. 

Бог обіцяє, але не вказує термінів. Звучить знайомо? 

Головна причина нашої тривоги - це наша нездатність бути терплячими. Ми плутаємо "не зараз" і "ніколи". (Звідси й розчарування!) 

1 Петра 1:13:
"Всі надії свої покладіть на благодать, що буде дана вам, коли з’явиться Ісус Христос". 

Сподіватися на Бога - значить, набратися терпіння. Це означає, вірити, що не все ще сталося. Вірити, що історія ще не закінчилася. Що ще щось відкриється або виявиться. Вірити, незважаючи на очікування, що народиться Дитина, Яка буде "Богом від Бога істинного, Світлом від Світла вічного". 

Надія дивиться на Ісуса - саме Бажання, яке виповнилося. 

Одкровення 22:2:
"По берегах річки росло Дерево Життя, яке давало врожай дванадцять разів на рік і родило щомісяця. А листя того дерева служило для зцілення народів". 

Наші надії окреслюють наше життя. Це довгий шлях, але ж він кудись веде. 

Згідно з баченням Іоана в Книзі Одкровення, він веде до дерева життя. Як сказано в наведеному вище уривку з Книги Приказок, наше бажання збудеться. Ця надія нас не розчарує. 

Цієї святкової пори зазирніть у майбутнє, обіцяне вам Богом, дивлячись на Дитину, Яка нарешті народилася. Що ви бачите? Просто немовля в колисці? Чи в дерев'яних яслах саме Життя, яке веде до дерева життя? 

Це надія. 

Сподіваюся, ви її бачите. 

...

Молитва: 

Ісусе, будь моєю надією. Допоможи мені бачити Тебе. Допоможи мені дивитися. 

Практичне завдання:
Намалюйте карту свого життя, починаючи з ваших найперших надій. Запишіть достатньо, щоб згадати те відчуття, але не зупиняйтеся на цьому занадто докладно. Закінчивши складання карти, запишіть таке:    "Я сподіваюся, що моє бажання здійсниться у Христі".
Подякуйте Богу за те, яким чином Він уже тримає Свою обіцянку.