Від Луки 6
6
Син Людський — Господь суботи
(Мт. 12:1-8; Мк. 2:23-28)
1Якось у суботу Ісус проходив пшеничним полем, а учні по дорозі почали зривати колоски, та, розлущуючи їх між пальцями, їли зерно. 2Дехто з фарисеїв запитав: «Поглянь, чому вони збирають зерно? Хіба Закон Мойсеїв не забороняє робити це в суботу?» 3У відповідь Ісус сказав їм: «Хіба не читали ви, що зробив Давид, коли він і його супутники зголодніли? 4Він зайшов до Божого дому і з’їв священні хліби, що були наготовані Богові, ще й дав тим, хто був з ним, хоч ті підношення, за Законом Мойсея, ніхто не міг їсти, крім священиків». 5Й Ісус додав: «Син Людський — Господь і над суботою».
Зцілення сухорукого в суботу
(Мт. 12:9-14; Мк. 3:1-6)
6Якось іншої суботи Ісус прийшов до синагоги й навчав там. Серед присутніх був чоловік із усохлою рукою. 7Книжники й фарисеї уважно пильнували за Ісусом, аби мати підставу звинуватити Його в тому, що Він зціляє того чоловіка в суботу.
8Ісусові були відомі їхні думки, але Він сказав сухорукому: «Підведися й стань перед усіма!» І чоловік підвівся й став там. 9Тоді Ісус сказав книжникам і фарисеям: «Я вас питаю: чи годиться робити в суботу добро, а чи зло? Рятувати життя, чи вбивати?» 10Ісус обвів їх поглядом і сказав сухорукому: «Простягни руку свою!» Той простягнув руку, й вона зцілилася. 11Фарисеї та книжники були розлючені й почали міркувати поміж собою, що б таке заподіяти Ісусові.
Ісус обирає дванадцять апостолів
(Мт. 10:1-4; Мк. 3:13-19)
12Кількома днями пізніше, Ісус подався на гору помолитися. Цілу ніч Він провів у молитвах до Бога. 13Коли настав день, Він покликав Своїх учнів і обрав з-поміж них дванадцятьох і назвав апостолами Своїми. 14-16Це були
Симон, якому Ісус дав ім’я Петро,
його брат Андрій,
Яків та Іоан,
Пилип,
Варфоломій,
Матвій,
Хома,
Яків, син Алфія,
Симон, якого також називали Зилот,
Юда (син Якова),
та Юда Іскаріот, котрий пізніше зрадив Ісуса.
Ісус навчає та зціляє людей
(Мт. 4:23-25; 5:1-12)
17Ісус разом із апостолами зійшов з гори й зупинився в долині, де стояв великий натовп Його учнів і дуже багато людей з усієї Юдеї, з Єрусалиму, з узбережжя поблизу Тира і Сидона. 18Вони зійшлися, щоб послухати Його, а також щоб зцілитися від хвороб. І ті, хто страждав від нечистих духів, були зцілені. 19І всі в натовпі намагалися торкнутися Ісуса, бо з Нього йшла сила, яка зціляла всіх їх.
20Поглянувши на своїх послідовників, Ісус сказав:
«Благословенні ви, бідні,
бо Царство Боже належить вам.
21Благословенні ви, хто зараз голодні,
бо будете насичені.
Благословенні ви, хто зараз плаче,
бо ви будете радіти і сміятися.
22Благословенні ви, коли вас ненавидять, ображають і відлучають, й визнають ваше ім’я злим за вашу вірність Синові Людському. 23Радійте того дня, веселіться, бо на вас чекає велика нагорода на небесах! Бо від предків цих людей так само діставалося й пророкам.
24Та горе вам, багатим,
бо свою втіху ви вже отримали.
25Горе вам, ситим тепер,
бо вам доведеться спізнати голод.
Горе вам, хто тепер радіє і сміється,
бо бідування і сльози чекають на вас.
26Горе вам, про кого всі добре говорять, так їхні предки вихваляли лжепророків».
Любіть ворогів ваших
(Мт. 5:38-48; 7:12)
27«До вас Я звертаюся, до тих, хто слухає Мене: „Любіть ворогів своїх. Даруйте добро тим, хто ненавидить вас. 28Благословляйте тих, хто проклинає вас. Моліться за тих, хто кривду вам чинить. 29Якщо хтось вдарить вас по одній щоці, підставте йому і другу. Якщо хтось знімає з вас плащ, хай візьме й сорочку. 30Коли хтось у вас просить, то дайте йому, а якщо хтось візьме те, що належить вам, не вимагайте повернути. 31Поводьтеся з іншими так, як ви б хотіли, щоб інші поводилися з вами. 32Бо якщо ви любите лише тих, хто любить вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Адже навіть грішники люблять тих, хто любить їх самих. 33І якщо ви чините добро тільки тим, хто добрий до вас, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники так роблять. 34І якщо ви даєте в борг тим, від кого сподіваєтесь одержати, то чи заслуговуєте ви на якусь особливу подяку? Навіть грішники дають у борг іншим грішникам, щоб їм згодом повернули те ж саме. 35Ні, любіть своїх ворогів і робіть добро їм, і в борг давайте, не розраховуючи на повернення. Отоді ви матимете велику винагороду і будете дітьми Всевишнього. Він милостивий до невдячних і злих людей. 36Будьте ж і ви милосердні, як Отець ваш милосердний”».
Не судіть ближнього
(Мт. 7:1-5)
37«Не судіть інших, бо судитиме вас Бог так, як ви судите інших. Не звинувачуйте, то й вас не звинуватять. Прощайте іншим, то й вам проститься. 38Давайте, то й вам воздасться мірою доброю, такою, що й не втримаєте ви усього. Бог буде з вами щедрим, якщо ви будете щедрими до інших».
39Ісус також розповів їм таку притчу: «Чи може сліпий бути поводирем для іншого сліпого? Чи не впадуть обидва в яму? 40Учень — не важливіший за вчителя свого, але кожен, хто удосконалиться, буде як вчитель його.
41Чому ви бачите порошинку в оці брата свого, але не помічаєте колоди у власному оці? 42Як же ви можете звертатися до брата з такими словами: „Дозволь вийняти порошинку з ока твого”, — коли маєте колоду у власному оці? Лицеміри, спочатку витягніть колоду з власного ока, а тоді й побачите, як ліпше вийняти порошинку з братового ока».
Дерево впізнають по його плодах
(Мт. 7:17-20; 12:34-35)
43«Не буває доброго дерева, що приносило б погані плоди, як не буває й поганого дерева, що приносило б добрі плоди. 44Дерева розрізняють за плодами їхніми: бо не ростуть фіґи в будяках, а виноград на терновому кущі. 45Добра людина винесе добро зі скарбниць свого серця, а людина зла винесе зло з глибин свого серця. Бо з уст людських злітає те, чим переповнене серце».
Не будуйте на піску
(Мт. 7:24-27)
46«Чому ви звертаєтеся до Мене: „Господи, Ти — Господь наш”, — але не робите того, про що Я кажу? 47На кого схожа людина, яка приходить до Мене, слухає слова Мої й виконує їх? 48Вона схожа на чоловіка, який, зводячи будинок, вирив глибоко і заклав міцний фундамент на камені. І коли настала повінь, і води ринули на будівлю, то вони не змогли зрушити той дім, бо збудовано його як слід.
49Проте кожен, хто слухає слова Мої, але не виконує їх, схожий на чоловіка, який звів будинок свій без фундаменту. Коли настала повінь й води хлинули на той дім, він миттю повалився і був геть зруйнований».
Currently Selected:
Від Луки 6: UMT
Highlight
Share
Copy
Want to have your highlights saved across all your devices? Sign up or sign in
Bible League International
